2 Коринтян 3: 2-3 «Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви – лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця»
Автор християнських віршів, натхненних Господом.
Дух Святий дає їй бажання писати.
Хочу пороздумовувати з вами, брати і сестри, на тему, яка була дуже приємна Конринтянам. В своєму листі до церкви в Коринті Павло говорить, що вони є лист, який читають всі люди і якого пізнають усюди. В ньому Павло виправдовує і разом з тим начає творити добрі справи. Слово Боже говорить, що все, що ми творимо, словом чи ділом, повинні робити в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Усе, що ми робимо, повинні робити як для Бога, а не як для людей. Усе, що ми робимо, має бути зроблене якнайкраще і з любов’ю. Кожне наше слово, кожен погляд і вчинок мають бути свідченням Божої любові.
Усі ми з вами знаємо, що у Біблії є чотири Єванглії. Але чи чули ви, дорогі мої брати і сестри, що сьогодні ми з вами пишемо п’яте. І воно пишеться нашим життям у Христі Ісусі, нашими ділами перед Богом. Запитайте у себе, які життєві приклади пишете ви своїм життям. Чим ви зможете виправдати себе перед Богом? В Єванглії від матвія 10:42 говориться про нагороду, якої кожен з нас, безперечно, бажає. Проте, щоб мати нагороду, потрібно прикладати зусилля. Мало лише знати Слово Боже, набагато важливіше – виконувати його. Я дякую Богові за те, що сьогодні Його Слово живе і діяльне в нас, християнах. Церква Божа створеня для того, щоб творити добрі діла і прославляти свого Творця. Саме для цього ми з вами повинні докладати зусиль.
Я вірші писати для Господа буду.
Хотіла б писати й для інших завжди.
Сердечні проблеми Христу розказати,
А в покаянні сказати – прости.
А людям сказати, вони ж бо загинуть
Їм каятись треба, до Господа йти.
Бо скоро, вже скоро прийде день Господній.
Що зможе людина до Христа принести?
Що зможемо ми, християни, в Христі?
Не віття, лиш листя, а плоду не буде,
Не буде Божого страху, о жах!
Всі прагнуть багатства земного, застілля,
Духовне ж не цінять, а все земне – прах.
Духовна людина прагнути правди повинна,
Душа її хоче добра.
Покайтеся, хочу сказати я, люди,
Бо зустрічі з Богом підходить пора.
Гшосподь, оли прийде, на гріх всім укаже,
Лиш вірних Своїх забере в небеса.
Не мав хто страх Божий, то Бог йому скаже:
«Ви – діти непослуху, діти гріха!
Прийду я за Церквою, чуєте, люди?»
Так скаже Господь, а що скажете ви?
Не мали часу, віри, знань, так, можливо,
Що сієте тут – пожнете на землі.
Для роздуму я написала усюди,
Усі роздумовувати стали щоб ми.
Господь є Любов, тож прокиньтеся, люди,
І плід покаяння до Бога несіть.
