Вже зовсім скоро українці будуть вдруге за два місяці святкувати найбільше і найвеличніше свято всіх віків і народів — Різдво Христове. Так склалося, що у кожній родині Його святкують якось по-особливому, по-своєму. І, звісно ж, Різдво християнської родини відрізняється кардинально від звичайного “світського”. Отож, Сидорченко Таня поділилася, як її сім’я святкує цей день і що він для них означає.
Для нас Різдво — одне з найбільших, найрадісніших та найважливіших свят. Ще з дитинства я завжди з нетерпінням чекала цього свята. В нашій сім’ї Різдво ніколи не було сімейним святом зі смачними стравами, від яких прогинаються столи. Я знала, що цей день ми проведемо лише в Божому домі, разом із братами та сестрами, з радісними піснями, святково одягнені. Звісно, ми завжди чекали подарунків, хоча і не зрозуміло, чому в день народження Христа подарунки отримуємо ми. Мій чоловік Федір з невіруючої родини і для нього цей день раніше нічого не означав, ххіба що чергове застілля зі смаколиками. Разом зі своїми друзями він ходив колядувати, адже за це можна було отримати гроші і цукерки. Але їхні колядки не мали ніякого змісту, в них не згадувався головний персонаж Різдва. І лише, увірувавши, він зрозумів сенс та важливість Різдва Христового, а тому, звісно ж, і святкувати почав його абсолютно інакше. Адже Різдво — це виявлення Божої милості та любові до нас. Це великий дар свободи від гріха та смерті. Це приклад покори перед Богом, адже якщо Його Син упокорвся та став як людина, то ми тим паче маємо слухатися нашого Небесного Отця.
Наша сім’я ще доволі молода і цього року ми будемо святкувати лише друге наше Різдво, а тому цікавих вкорінених традицій у нас ще немає. Але як і минулого року нам хотілося б розпочати цей святковий день у Божому Домі разом з нашими друзями та рідними, славлячи Бога піснями та молитвами, ще раз нагадати собі про дивовижну подію, записану у Біблії.
Для нас дуже важливо ділитися цією радістю з іншими людьми і коли це зробити, краще як не цього дня, колядуючи? Цього дня люди радо запрошуватимуть нас у свої будинки, а ми в свою чергу повинні не лінуватися, а йти і розповідати про Божий дар прощення та любові кожному, хто повірить в Сина Його Ісуса Христа, Спасителя. Ми повинні нести благу звістку і радіти з того, що маємо таку можливість, адже сьогодні нас вже ніхто не кине до в’язниці за євангелізацію, але чи з цього користь? Чи робимо ми щось для розширення Царства Божого? Минулого року ми з чоловіком та групою молоді з нашої церкви після святкування в церкві пішли колядувати. Ми ходили від дому до дому, люди запрошували нас, а ми співали пісні хвали, чудові колядки та розповідали про благу звістку, яку колись отримали пастухи і все людство.
Цього року святкувати Різдво ми будемо вже втрьох, з нашою донечкою Даринкою, яку нам подарував Господь. Ми дуже вдячні Йому за неї! І хоча тепер ми навряд-чи зможемо колядувати, як минулого року, але щиро віримо, що зможемо засвідчити якось інакше і Господь обов’язкого покаже нам людей, які цього потребуватимуть.
Тож, не забувайте про чудо Різдва Христового, про народження Спасителя на світ і несіть цю звістку по світу. Нехай у ваших серцях панує любов і вдячність Творцеві, а мир та злагода живуть у ваших оселях. Христос народився! Славімо Його! З Різдвом Христовим!!!
