Радник офісу Президента України Олексій Арестович на Пасху 24 квітня виклав пост в себе на сторінці в фейсбук, де розповів чому від атеїста став віруючою людиною. Раніше в інтерв’ю радіо Марія він розповідав, що в якийсь момент відчув – Бог існує. Перший час він шукав Бога у Східних практиках і врешті знайшов Його у християнстві.
Ось текст його посту на фейсбук:
“Сьогодні Великдень. Свого часу я починав, як войовничий атеїст і пишався гордістю атеїста:
– мати сміливість жити і радіти в безглуздому світі, поки жалюгідні, боягузливі віруючі шукають собі втіху у вигаданих казках.
І, звичайно ж, щоб висміювати їх якісніше, я вирішив вивчити ці вигадані казки.
Так ось нічого страшнішого у своїй реалістичності, у граничному знанні життя і людини, ніж ці казки, у підмісячному світі не існує.
Євангеліє демонструє таку нещадну правду про людину, таке пронизливе знання його натури, водночас нікчемної та великої, що жодний скепсис атеїстів і близько не може зрівнятися зі скепсисом «…цих казок».
Я вірю, бо я скептик. І критик.
Такий скептик і критик, що резонанс, що відповідає мірі моєї невіри, я знайшов лише у вірі.
Попри поширену думку, розум не шукає знання.
Розум шукає сумніви.
А в чому йому сумніватися?
І у внутрішньому почутті художньої правоти сюжету.
Внутрішнє почуття правоти сюжету, як світ, проривається крізь усі умовляння скептицизму, які у тому, що ідеального немає, і якщо існує – те збувається.
Великдень – кульмінація сюжету.
От реалізму тут: зрада, підлість, муки, смерть, зречення, аварія.
От ідеалізму: велика надія і велика радість – головна для людини та людства.
Вважають, що почуттям, протилежним страху, є сміливість.
Але це не так.
Сміливість, мужність, відвага, стійкість – це засоби боротьби зі страхом.
Протилежною страхує є радість.
Інакше неможливо пояснити, чому жалюгідні, розчавлені, перелякані (реальні) люди – апостоли, що зламалися після розп’яття настільки, що боялися підійти до могили, починають після Великодня демонструвати чудеса стійкості та мужності, що виходять далеко за межі сміливості камікадзе.
Історично засвідчені чудеса.
Щось вони впізнали. Щось вони зазнали.
І, видно, розмір цієї радості був такий, що її вистачило їм і для подальшого сходження на хрест.
Саме почуття вічного жаху перед небуттям свідчить у тому, що щось вічне існує.
Сьогодні багатьом страшно. Смерть – не жарт, а чорна тінь, що паралізує, величиною з півсвіту, що наповзає на душу.
Сьогодні у кожного з нас є своя Голгофа.
Загалом вона щодня, але у дні світу людина не завжди її помічає.
І саме у зіткненні зі смертю, з Голгофою з’ясовується – наскільки ти людина. Тобто – щодня.
Так от Великдень – це День Перемоги Людини над смертю. День, коли підтверджується, що радість життя сильніша за страх смерті. А це головна умова існування.
Таку перемогу нам потрібно здобувати щодня, але хто не пам’ятає про це, поки все гаразд, згадайте хоча б сьогодні.
Я хочу Вам відчути, пережити основний зміст великоднього сюжету.
– Вічної смерті нема.
Наші загиблі зустрінуть нас на небі. І ми обіймемося з ними, завжди живими, там вже назавжди.
Вічної смерті немає. Буде зустріч.
А вічне життя – ось воно…”
Аби розібратися у вірі Олексій вивчав теологію в інституті св. Фоми Аквінського. Також у інтернеті є цикл лекцій, де Арестович науковим методом доводить, що Бог існує.
