Біблія описує смиренність як покірливість, простоту та безкорисливість. У (Колосянам 3:12) і в інших місцях, буквально означає «скромність розуму», тому ми бачимо, що смирення – це стан серця, а не просто зовнішня поведінка.
Приходячи до Христа як грішники, ми маємо приходити зі смиренням. Що ми можемо запропонувати Йому, окрім своїх гріхів і потреби у спасінні? Ми визнаємо власну убогість, відсутність заслуг і цілковиту нездатність спасти себе. Усвідомлюємо що «помираємо для самих себе», щоб жити як нові творіння у Христі ( 2 Коринтянам 5:15-17).
Ми ніколи не забуваємо, що Він обміняв нашу нікчемність на Свою безмежну цінність, наші гріхи – на Свою праведність, і живемо вірою в Божого Сина, Який полюбив нас і віддав Себе за нас (Галатам 2:20). Це – істинне смирення.
- До филип’ян 2:3 – «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе».
- Приповісті 15:33 – «Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде».
- Якова 3:13 – «Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!».
- До филип’ян 1:27 – «Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську».
- Колосянам 3:12 – «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння».
- Матвій 11:29 – «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм».
- Михея 6:8 – «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно».
- 1 Петра 5:6 – «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив».
- Приповісті 29:23 – «Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом».
- Приповісті 22:4 – «Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя».
- Приповісті 11:2 – «Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість».
- Римлянам 12:16 – «Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!».
- Матвія 18:3 – «та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!».
- Приповісті 26:12 – «Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй».
- Матвія 23:12 – «Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться».
- Матвія 5:3 – «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне».
- Матвія 20:26-27 – «Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба».
- Филип’янам 2:8 – «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і до смерти хресної…».
- Притчі 3:34 – «З насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає».
- 1 Коринтянам 15:9 – «Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву».
Біблійне смирення необхідне не лише для того, щоб увійти в Царство, а й для того, аби бути великими в ньому (Матвія 20:26-27).
Ісус дає нам приклад як Він прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити іншим, так і ми маємо присвятити себе служінню оточуючим, вважаючи їхні інтереси вищими за свої власні (Филип’янам 2:3). Таке ставлення виключає егоїстичні амбіції, марнославство та розбрати, що супроводжуються самовиправданням і самообороною. Ісус без вагань упокорив Себе як раба (Івана 13:1-16), аж до смерті на хресті (Филип’янам 2:8). У Своєму смиренні Він завжди слухався Отця, і тому смиренний християнин має бути готовий відкинути егоїзм і підкоритися Богу та Його Слову.
