Два місяці життя в підвалі окупованої Херсонщини, а потім — евакуація. Родина Сомових два роки тому оселилась на Черкащині, де змінили п’ять адрес. Останній будинок отримали в межах проєкту Фундації Олени Зеленської “Адреса дитинства”.
Голова сімейства Олександр разом із дружиною Жанною виховують вісьмох дітей. Про те, як облаштували будинок під кожного і як обживаються розповіли Суспільному.
Великі кімнати з окремими санвузлами. Три спільні зони: відпочинкова, ігрова та їдальня. 12-річна Софія поділилась, що такі будинки раніше бачила лише у фільмах. Тепер сама звикає до нового помешкання.
Фото: Суспільне Черкаси
“Плутали кімнати, ходили. Зайшли в одній – вийшли з іншої”.
Кімнату дівчинка ділить із двома сестрами: 9-річною Каріною та 15-річною Діаною.
Будинок має п’ять кімнат для дітей та кімнату для батьків. Він абсолютно автономний, розповів батько-вихователь Олександр Сомов.
“В цьому домі всі підлоги теплі. На кожну кімнату стоять датчики й на кожну зону. І ти сам можеш регулювати. Всі люблять тепло, а хто хоче холод, то його можна трішки прикрутити й виставити датчик на скільки потрібно”.
Кімнати ще не обжиті, полиці й шафи – напівпорожні. У цей будинок сім’я переїхала у січні.
“Ми змінили чотири місця проживання. Це вже наший п’ятий будинок. У нас не виходить за секунду привезти всі речі. Хочеться неспішно привозить речі, розпаковувати. Кожна річ повинна приносити радість, а не просто її скласти в ящик”.
Фото: Суспільне Черкаси
Родина Олександра та Жанни Сомових до повномасштабної війни жили на Херсонщині у місті Берислав. Звідти тікали у квітні 2022 року. Область вже була в окупації.
“Ми виїжджали, нас було п’ять машин, забрали батьків, друзів. Наша родина вирішила їхати на Черкащину, тому що у нас там були знайомі, а також тут було безпечно. З Херсонщини ми виїжджали, коли росіяни були. То 50 кілометрів проїхали за вісім годин. Було 63 блокпости. На кожному нас шманали й перевіряли”, — пригадав Олександр.
Фото: Суспільне Черкаси
Жанна та Олександр виховують вісім дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Подружжя власних дітей не має, але завжди мріяли про велику родину.
“В нас своїх діток не було. Мій тато хотів дуже багато внуків. Я думала, що вийду заміж і народжу йому п’ять внуків, але не склалось. Та й він не дожив до цієї пори. Але ми обіцянку стримали. Взяли відразу хлопчика, потім ще трьох діток, а потім пішло-пішло. Але всім дітям дали тепло, затишок та комфорт, щоб не проживали у дитячих будинках. Якщо здоров’я дозволить, то ще діток будемо брати”, — розповіла Жанна Сомова.
Найулюбленіше місце родини у будинку — їдальня. За великим спільним столом, розповіла пані Жанна, збираються за будь-якої нагоди. За вікном їдальні – велике подвір’я. На нього вже мають плани.
Пан Олександр розповів, що хочуть садити город:
“Тут у нас невеличкий город. Прийде весна, то посадимо і помідори, і огірки, і дерева, і виноград. Хочеться, звісно, щоб і кавуни наші херсонські були. Клімат відрізняється. Кавуни то будуть, але не херсонські, а черкаські”.
Фото: Суспільне Черкаси
Поряд із будинком родина має власне сховище:
“Фундація Олени Зеленської не тільки передбачила житло, а й укриття. Вісім метрів довжина, і два з половиною – ширина. Опалення тут зробили, туалет теж, аварійний вихід, всюди стоять витяжки”.
Цей будинок, за словами господаря, звели за кілька місяців. Ще в середині літа тут був пустир.