Коли ми приходимо до церкви, ми знаходимо нових друзів та змінюємо спосіб життя. Це нормально.
Але є небезпека зовсім віддалитися від «зовнішнього світу» і стати людьми, які засуджують, поспішними у своїх висновках, «рубити істиною» без любові. Ми буквально можемо втратити розуміння та співчуття до людей, які ще не знають Христа.
І скільки ти не молися, не постись і не вивчай Біблію — така позиція серця неправильна в очах Бога.
Що ж робити?
1. Наслідуй Ісуса у смиренні
Приклад Ісуса найяскравіше показує нам, що для служіння іншим нам насамперед потрібна смиренність.
«У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос. Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися. Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною» (Филип’ян 2:5-7).
2. Нагадуй собі про себе
Ми ні чим не кращі за людей, які ще не знають Христа. Просто колись хтось розповів нам про Ісуса, і ми прийняли Його як Свого Спасителя.
Згадай моменти, коли ти відчайдушно потребував Божої допомоги. Чи хотілося тобі тоді, щоб хтось з упевненістю сказав: «Я знаю, що у Бога є план для тебе»? Так і люди у твоєму житті потребують слова від Бога — і ти можеш бути Його вісником!
3. Заводь друзів поза церквою
Іноді церковний вакуум шкодить: ми буквально звикаємо до Божої доброти та турботи, тому що так Він діє в житті багатьох навколо нас. І так у нас поступово тліє бажання розповідати про Нього будь-кому.
Однак якщо ти будеш ближче спілкуватися з людьми з роботи, навчання, у черзі до поліклініки — ти почуєш, наскільки складне життя без Христа. Це в правильному розумінні надломить твоє серце і пробудить бажання розповідати про Ісуса.
4. Молись про любов до людей
Проси Бога показати тобі людей Його очима. Нехай Він дасть тобі відчути хоча б частку тієї любові, яку Він відчуває до них. Пам’ятай, що ми нічого не можемо робити без Нього. І все наше служіння має починатися з глибоких стосунків із Ним!
