Свою дитину мріє назвати на честь рятувальника, який 28 квітня 2023 року витягнув її із-під завалів в багатоповерхівці, в яку влучила російська ракета.
Таким чином мешканка зруйнованого підʼїзду в Умані Наталія Смілянець хоче віддячити.
Начальник караулу пожежної частини Богдан Коротюк рятувальником працює сім років. Торік, 28 квітня, був серед перших, хто виїхав на виклик. Та, з його слів, не знав, що в багатоповерхівку влучила ракета і доведеться працювати понад десять годин поспіль:
“Того ранку, близько 4:20 нам надійшло багато повідомлень про пожежу у багатоповерхівці. Тоді ми в складі відділення на автоцистерні виїхали на виклик. Як прибули, то вже побачили зруйновану будівлю та пожежу на третьому та сьомому поверхах. Також горіли припарковані поряд три автомобілі. Наскільки масштабні руйнування я побачив вперше і це було трохи шоком для мене”.
Рятувальник Богдан Коротюк згадав про ракетний удар по уманській багатоповерхівці. Суспільне Черкаси
Розповів: спочатку гасили пожежі. Тоді ні фізичної, ні моральної втоми не відчували:
“Емоційно важко було, коли почали розбирати завали. Тому, що бачили загиблих і ці квартири, фотографії, всі ці іграшки. Тоді морально ставало важче”, — поділився Богдан Коротюк.
У роботі рятувальника за рік нічого не змінилося. І далі працює у частині та рятує людей. А от події того дня забути важко. За свою працю отримав і нагороду:
“Ця нагорода підписана президентом України «За врятоване життя». Одержав я її 24 серпня минулого року. Було неочікувано її отримувати. Тому що це наша робота така — рятувати людей”.
Серед врятованих чоловіком того дня – Наталія Смілянець. Вона зі своїм рятівником вперше зустрілася через рік біля зруйнованого під’їзду.
“Дуже рада вас бачити. Пам’ятаю, як я злазила і перше що запитала: як вас звати? Ви відповіли — Богдан. Думаю, ну це людина точно Богом дана, яка врятувала мене звідти”, — згадала Наталя.
Вона того ранку змогла вилізти з-під плит, якими її привалило на ліжку і чекала порятунку на балконі:
“Я пам’ятаю, що ви холоднокровно сказали: я почекаю, спершу дитину знімайте. А я боса, без одягу, і мене людина на руки взяла та передала до швидкої”.
Рятувальник зізнався, що навіть нині перебувати на місці ракетного удару складно:
“Коли б я не проїжджав повз цей будинок, то згадую ті події. Вони позитивними ніколи не будуть, тому що це трагедія і втрата людей”.
На прощання Наталія дала Богдану обіцянку:
“Якщо в мене буде син — я назву його обов’язково Богданом. Чесне слово кажу, що якщо буде син, то назву на вашу честь. Вашим ім’ям”.
Жінка пообіцяла назвати сина на честь рятувальника. Суспільне Черкаси
Квартира Наталії була на сьомому поверсі, нині її демонтували.
“Я дивлюсь, а в мене все перевертається. Адже тут пройшла більша частина мого життя. Дуже тяжко. Нічого немає: ні одного альбому, ні як я в перший клас йшла, ні як я маленькою була. Дуже шкода, ні весільної фотографії батьків, нічого не лишилося”, — поділилася Наталія.
Додала, що не впевнена, що після відбудови зможе тут жити:
“Це братська могила, на якій я не знаю як жити, от чесно. Як і більшість людей, хто жив зі мною в багатоповерхівці, я не знаю як там жити”
Після усіх подій Наталія боїться навіть звуків літака. Нині продовжує працювати у школі та тимчасово мешкає у соціальному готелі. За рік пережила не одну операцію через травми отримані під час ракетного удару.
“У червні мені пересадили шкіру на спині у Вінниці, в опіковому центрі. А потім 28 грудня зробили операцію на правому оці. Лишилося прооперувати ще ліве око. Також маю сильні болі в спині, тому в корсеті ходжу. Проте довго ходити не можу, хвилин 20-30”, — розповіла жінка.
Що того дня найбільше що змінилося в житті Наталії – це посилилася віра в Бога.
Нагадаємо, 28 квітня 2023 року о 4.30 ранку російські війська завдали ракетного удару по Умані. Одна з ракет влучила у девʼятиповерховий будинок. Загинули 24 людини, із них шестеро – діти. Поранення отримали 18 людей.
