Сьогодні своїми роздумами і новим християнським віршем ділиться Ялина Семенівна Сайчишина, мудра і щира християнка, член церкви в селі Думанці.
Роздумовуючи над словами Марії, я часто ловлю себе на думці – а чи я змогла б відповісти так, як вона? І чи завжди я згідна з Богом, переносячи випробування?
Чи змогла б я відповісти: «Так, Господи, нехай буде, як хочеш Ти»
Я читаю в Біблії про Божу Церкву на землі і думаю про те, що діти Божі страждають і терплять випробування тут. Божий суд почався з дому Божого, з віруючих людей, щоб їх не було засуджено із світом. Звичайно, це важко, особливо, для слабких духом. Що мені допомагає? Я вірю в те, що все зможу в Тому, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі, моїм Господі.
О, мій Господь! Прости, так часто не чую голос Твій згори.
Не реагую на Твою волю, і говорю: Господь, зажди!
Ти не спіши у покаранні, хоч знаю, винна, Боже, я.
Тому прихожу у зізнанні, бо вірю, милість є Твоя.
Але Ти кажеш: Я караю, щоб з світом не судить тебе,
Щоб на землі пройшла ти кари, бо все земне, – воно мине.
І будеш в небі ти зі Мною, а на землі – терпи і жди,
Дитя, терпінням спасай душу. Але я знов кричу: Зажди!
О, почекай судить, мій Боже, випробування тяжкі ці!
Та знаю я, з Тобою, Боже, зможу пройти я все в житті!
Всі мої сили і бажання, вони завжди в Тобі лише.
І при Твоїй святій підмозі, я вірю, досягну Тебе.
Собою я не похвалюся, та знаю, зможу все я в Тім,
Хто підкріпляє тіло й душу, Йому лиш дякую. Амінь!
В житті моїм тож нехай буде все згідно з Словом лиш Твоїм.
Дай устоять, щоб з Вічним бути, і чути голос завжди Твій.
