Протягом травня думанецька група християнок «Пенсіонер» вивчала несподівану для себе тему – гріхи мови і вони поділилися своїми роздумами.
– Я ніколи раніше не задумувалася, що Бог такого важливого значення надає моїй мові, хоча ніколи у своєму житті не вживала ніяких аморальних чи непристойних слів. А от недоречних? Чи пустих? Чи, просто так сказаних? Чи жаргонних, які звичні у нашому суспільсті? Чи не обманюю я людей або організації? Чи уважно я ставлюся до своїх обіцянок, клятв і присвят, які вимовляю перед Богом чи іншими людьми? Тепер же прошу Господа, щоб Він дав мені здатність розрізняти, коли буду досліджувати свої слова. Бог забороняє мені говорити грубо і недоречно, бурчати, скаржитися, насміхатися. Він хоче, щоб Його церква відрізнялася від світу і я теж цього хочу, – ділиться Надія Харлампівна
– Господь вчить мене, щоб я ніколи ні на що не нарікала. Навіть, якщо є вагомі причини чи негативні моменти. Виявляється, нарікання блокують вилив Божих благословінь у моє життя. От, наприклад, ізраїльський народ постійно нарікав на те, як Бог забезпечував їх їжею в пустелі. Ну і що, вони загинули в пустелі. Як християнка, я одержала конкретне повеління радіти і дякувати за все. Краще хвалити Бога і тоді Він обіцяє дати мені надприродну радість! Спосіб життя, сповнений безперестанної хвали, – необхідна умова , щоб догодити Богові, – каже Віра Харлампівна
– Я погоджуюся, що це дуже сумно, коли ми, християни, висловлюємося критично або злобливо. Часто наша мова відбиває прихований гнів і нетерпимість . На жаль, сучасні християни схильні щораз більше часу приділяти внутрішньоцерковним та міжденомінаційним конфліктам. На мою думку, це справжнє духовне нещастя. Чому це так? Виявляється, світські схеми поведінки і мислення проникають в церкву. Сатана користується цим і залучує нас до боротьби один проти одного. Страшно, але явною ознакою гріховності і незрілості є поділяючий, дратівливий дух. Ми ж повинні стати храмом зцілення і переміни, а не місцем для продовження суперечок. Немає жодних сумнівів, що ми можемо мати славну перемогу в Христі, починаючи сповідувати свої гріхи. Якщо віруючі будуть просто жити за принципом любові – припиняться всі поділи і суперечки. Перша заповідь для всіх віруючих – любити один одного. «Тож благаю вас …, щоб не було поміж вами поділення!» (1Кор. 1:10), – Марія Іванівна.
