«Любов – це коли ти отримуєш те,
що тобі найнеобхідніше, причому тоді, коли ти менше всього
заслуговуєш на це»
Своїм свідченням про велику любов Божу і Його милосердя до Своїх дітей ділиться Гомон Наталя. Дівчина неодноразово потрапляла в ситуації, звідки виходила переможцем, бо завжди надіялася на Господа і вірила, що тільки так можна виграти.
Церква часто чує мої свідчення, тому розкажу останнє і найяскравіше, яке сталося у моєму житті.
Так як моя основна діяльність – це навчання, то найбільше чудес трапляється зі мною саме в цій сфері мого життя!
Дисципліна, на якій ми вивчали зарубіжний і вітчизняний досвід соціальної роботи, тривала у нас майже рік. Так сталось, що у першому півріччі на цьому предметі в нас змінилося двоє викладачів, які не змогли повноцінно передати нам зміст предмету, тому набрати необхідну кількість балів було важко і вся наша надія була на друге півріччя.
В наступному семестрі третій викладач, який прийшов замість попередніх двох, поставив свої вимоги до цього предмету, а саме – запропонував нам самим викладати собі лекції і заробляти за це бали до екзамену. Так як 3-й курс звели з 4-м і в аудиторії нас було близько 40 осіб, набрати бали за другий семестр було також важко.
Але я не впадала у відчай і молилася: «Господи, ти знаєш мій рівень підготовки і те, як я боюся. Але, будь ласка, дозволь заробити хоча б 3 бали і я буду щаслива. Про 4 бали я навіть мріяти не смію, але все одно надіюся на милість Твою. Знаю, що ти Всемогутній Господь і вирішував ще складніші проблеми людей. Можливо, Тобі немає діла до якогось там маленького екзамену, але я все ж прошу Тебе, допоможи мені і в цьому і я прославлю Тебе. І вже славлю, адже знаю, що Ти чуєш мою молитву».
Я готувалася до екзамену за підручником, та все одно хвилювалася.
На іспиті мені випав білет з питаннями, з якими я була більш-менш ознайомлена, тому приступила до написання: згадувала все, що повторювала напередодні, прислуха́лась до відповідей одногрупників, які вже почали розповідати свої питання викладачу.
Після години усних відповідей моїх одногрупників викладач втомився і просто сказав: «Хто знає на 4 бали – підніміть руки».
«Головне – виглядати серйозно і впевнено» – подумала я про себе і одразу піднесла руку. Не всі, хто оцінили себе в 4 бали, отримали їх, адже викладач, з огляду на роботу і старання студента протягом семестру, і сам розумів, хто знає на 4 бали, а хто ні. І хоча в той момент за справедливістю я мала б одержати 3 бали, та за благодаттю я одержала 4. Викладач навіть не читав того, що я написала і без роздумів поставив мені 4 прямо в залікову книжку.
Я дуже зраділа, що Бог почув мою молитву і був вірним мені до кінця, зробив усе найкращим чином, хоч я того і не заслуговувала. Він ніби сказав: «Все найкраще – для Моєї найкращої донечки!». Слава Йому за Його любов і милість.
Тож, якщо ви вважаєте себе Божою дитиною, обов’язково вийдете переможцем з будь-якої ситуації. Адже найкраще Господь залишає для Своїх дітей, які люблять Його, надіються на Нього і ніколи не впадають у відчай. Ми християни, Божі діти, а тому все найкраще – наше!