Сьогодні пропонуємо до вашої уваги свідчення із уст щирої християнки, яка не перестала горіти для Господа навіть сьогодні, у похилому віці і з тяжким діагнозом раку.
“Я не хотіла ходити на зібрання, тому що знала, що там будуть кликати до покаяння. А кожного разу, коли я чула поклик Господній — просто заливалася слізьми. Дух Святий настільки сильно торкався мого серця, що втриматися було неможливо, але мені якось вдавалося.”
Кожного разу у жінки з’являлися якісь думки накшталт “А що люди подумають?” або ”Як я буду виглядати?”. І насправді дуже часто саме це, нав’язливі думки, які ми самі ж собі і вигадуємо, заважає нам отримати той дорогоцінний скарб, спасіння, яке Бог приготував для Своїх улюблених дітей. Так і продовжувала Людмила ходити до церкви, з останніх сил стримуючись, аби не вийти на покаяння. Проте, Бог могутніший не лише за наше людське “Я”, але й за того, хто перешкоджає нам дорогу до вічності у щасті й любові нашого Творця.
“Та коли прийшов час, я вийшла на покаяння, навіть не зважаючи на те, що заклику не було. Я покаялася 15 квітня, в день Пасхи. А за мною прийшли до Бога мої подруги, Ніна Петрівна, Єрмішина Віра, зять Ольги Якимівни і ще декілька людей.”
Це нагадує нам про те, що для кожної людини є свій час, аби визнати Ісуса Христа своїм особистим Спасителем і прийняти дар вічного життя.
“Після покаяння я пам’ятаю, як вмовила свого чоловіка піти зі мною в магазин робочого одягу і там ми купили білий халат для хрещення, хоча тоді він ще не знав для чого. І так у серпні 2001 року я уклала заповіт з Ісусом Христом і пообіцяла Йому служити чистою совістю.”
– Як думаєте, чому ви прийшли до Бога у такому вже зрілому віці?
– Іноді я думаю про те, чому так пізно прийшла до Бога, адже на час покаяння мені було вже 48. Але розумію, що це був Божий план і ніхто не мав влади змінити Його. Всі 48 років Господь був зі мною, я це точно знаю. Він готував мене, випробовував, часто допомагав і підтримував і от я з Ним.”
І справді, є люди, яким потрібно відчути, що таке життя у грішному світі без Бога, і лише тоді вони всім серцем будуть прагнути до святості.
– Чи відповідає Бог на ваші молитви?
– Щоб я не просила — Господь дає відповідь. Це не завжди схвальне “Так!”, адже часто ми просимо не те, що буде корисне нам. Але навіть цього року, коли я мала недугу в своєму тілі — Господь зцілив мене. І я вдячна Йому, що маю сили молитися, читати слово Боже, свідкувати людям і навіть приходити до церкви, вже 16 років.
– Про що ви молитеся сьогодні і про що хотіли б попросити молитися своїх братів та сестер?
– Останнім часом мої молитви до Господа про здоров’я. Я вже стара і мені дуже важко, а особливо, коли хворію. Тому я продовжую молитися за те, щоб Бог забрав всяку недугу з мого тіла і закликаю підтримати мене усіх, хто має таке бажання.
Тож, давайте будемо молитися за здоров’я старших людей своїх церков, підтримувати їх і це буде правильно. Адже був час, коли ці люди годинами стояли на колінах у молитві за вас, тож тепер маємо можливість віддячити їм.