Залежність – це слово, що звучить, як вердикт. Сьогодні в Україні залежність від наркотиків та алкоголю вважаються хворобою, яку слід лікувати у відповідних закладах. Та наскільки вони ефективні, питання, яке тривалий час залишається відкритим.
14 – річний Максим гарно навчався в школі, приносив додому грамоти. Та рік тому викладачі стали нарікати: хлопець погано вчиться, пропускає. Виявилося – вживає наркотики. Допомогти підлітку взялася соціальна служба, та проблема виявилася глибшою. Мама хлопця – Наталя – живе від запою до запою.
“І от тепер у нас така боротьба. Або ми цього хлопчика і маму спасаємо, вертаємо їх до життя, або опускаємо руки і все, тоді пропадає і дитина, і мама. Поліція кілька разів на день складала матеріали і передавала в суд, Наталю притягували до адміністративної відповідальності. Їй стає легше на місяць на два, вона починає працювати, але, як тільки є спиртне – це все”, – розповідає завідувачка сектору з питань попередження безпритульності, бездоглядності та захисту прав дітей Черкаської міськради Анжеліка Добровольська.
Аби допомогти хлопцю, маму Наталію п’яну, усю в синцях, соціальна служба витягнула з обшарпаного будинку з чоловіками. Жінку попросили одуматися та пройти лікування в наркодиспансері. Врешті аргументи спрацювали.
До Черкаського наркодиспансеру жінку привели не вперше. За статистикою п’ята частина пролікованих у цьому закладі протягом року знову повертаються до стаціонару. Проблема залежності тяжка і складна, і допомога потрібна не тільки, а то й не стільки фізична.
“Зрозумійте одне, залежності – невиліковні, і весь той час коли людина після лікування не вживає наркотики, алкоголь – називається ремісією, вона може тривати день, два, а може все життя. Це настільки індивідуально, залежить від того, як людину пролікують, як вона себе налаштує. Тому, потрібна допомога і психолога”, – каже головний лікар КЗ Черкаського облнаркодиспансеру Анатолій Борозенець.
Альтернатива державних закладів лікування – християнські реабілітаційні центри. Саме в такий потрапила наша друга героїня – Наталія. Наркодиспансери їй не допомогли, і надію на життя жінка вже не мала.
“У 9-му класі я спробувала наркотики, перший час кололась раз на місяць, потім частіше і частіше, і була в повній наркотичної залежності з якої просто не знала виходу. Вен не було, ноги гнили, були абсцеси, я не знала як жити далі, як все змінити”, – ділиться реабілітантка з п’ятирічним стажем наркозалежності Наталія.
Протягом року лікування жінка звільнилася від залежності, навчилася грати на гітарі, і зараз виконує псалми в церкві. Після лікування вона зустріла хлопця, з яким вони побралися. Зараз у подружжя семеро дітей, Наталія вже 14 років не вживає наркотики.
Мати Максима ж на наступний день від лікування відмовилася, і покинула наркодиспансер. Де вона зараз – невідомо.
