Перший за популярністю стереотип про Бога — що це злопам’ятний старий, який тільки й чекає на привід покарати людину. І ми знаємо, що це неправда
На другому місці — байдужий Бог-є-любов, якому байдуже до того, як ти чиниш. І цей стереотип не менш небезпечний.
На щастя, за Своє земне життя Христос показав нам істинний характер Бога і Його ставлення до грішників та їхніх гріхів
Тільки з віком ми починаємо розуміти наших батьків. Виявляється, вони забороняли нам гуляти до ночі та сварили за витівки не просто так.
Якби батьки пустили все на самоплив, невідомо, що б з нами стало. Саме любов спонукала їх не заплющувати очі на наші погані вчинки. Що ж, тепер ми в курсі
Та коли йдеться про Божу любов, у багатьох людей досі інфантильні уявлення про неї: «Якщо Бог мене любить, то прийме таким, як я є».
У їхній парадигмі Божа любов = повне схвалення будь-яких дій = вседозволеність.
Хм, щось мало схоже на Бога. І на любов.
Бог не може просто заплющити очі на гріх:
🔹 По-перше, Його любов не скасовує Його святості. А святість — це відокремленість від усього гріховного.
🔹 По-друге, бувши найкращим Батьком на світі, Бог не буде спокійно дивитися, як гріх руйнує нас.
Так, прийняття — обов’язкова складова любові.
І Боже прийняття нас виявилося в тому, що нам не довелося самим заслуговувати на спасіння. Ісус узяв на Себе цю місію.
Як сказав Макс Лукадо: «Хрест — це місце, де Бог пробачив Своїх дітей, не знижуючи Своїх стандартів».
То чому ж в Євангелії ми часто бачимо Христа у спільноті грішників?
Тому що Він схвалював їхній спосіб життя?
Ні. Тому що ці люди усвідомили свою гріховність. Вони зрозуміли, що не здатні самі себе спасти та потребують Його.
Заради таких людей Ісус і прийшов на землю: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння» (Луки 5:31-32).
Коли грішник — наче дитина, що замастилася брудом, — приходить до Христа, Він не каже: «Залишайся брудним, я приймаю тебе і таким». Це означало б, що Ісусу байдуже.
Натомість Христос відмиває його від гріха, змінює одяг на чистий і каже: «Подивися, який ти насправді». Ось справжня Божа любов.
Диявол переконав нас, що гріх — це і є наша справжня сутність.
Але Бог знає, що не такими нас створив. Тільки Він один і знає нас справжніх!
Допомагаючи нам звільнитися від гріха, Ісус нас не переробляє. Лише знімає налиплий бруд, аби ми все більше поверталися до початкової версії себе, задуманої Богом.
Христос любить грішників надто сильно, щоб дозволити їм жити у гріху.
Його любов витягує нас із «гріховної зони комфорту» і веде у протилежний бік: до Бога, до гармонійного життя, до нашої справжньої ідентичності.
джерело: yeshe.is/uk
