«Я вважаю, що майбутнє Церкви — це метавсесвіт. Для цього є багато причин, але головна з них у тому, що наші служби можуть відвідувати люди, які фізично не можуть прийти до помісної церкви», — розповів пастор DJ Soto, який заснував VR Church ще у 2016 році.
Він підключає обладнання, надягає VR-шолом і опиняється у віртуальній реальності. Пастор переконаний, що тут необхідно проповідувати Євангеліє. DJ Soto має свій аватар, який повторює дії пастора: жестикулює і говорить. Служби відбуваються у локації, дизайн якої, за версією творців, має нагадувати райський сад. У повітрі перед присутніми висять тексти з Біблії.
«У мене не було б такого захоплюючого церковного досвіду, коли я сидів на лаві у церкві. Я зміг по-новому подивитись на Писання», — поділився враженням один із вірян, на ім’я Бернал.
Він один із багатьох американців, які останніми роками все частіше влаштовують своє духовне спілкування у віртуальній реальності.
«Найважливішим аспектом для мене, який був дуже реальним, був тісніший зв’язок із Богом, який я відчув за короткий час тут», — пояснив Бернал.
DJ Soto — колишній шкільний вчитель та пастор невіртуальної церкви. Зараз VR Church позиціонує себе як духовне товариство, що існує «цілком у метавсесвіті, щоб прославляти Божу любов до світу».
Раніше DJ Soto відчував покликання засновувати церкви, але після знайомства із соціальною платформою VR AltSpaceVR він побачив можливості служіння у віртуальній реальності. Протягом першого року відвідуваність була мізерною, DJ Soto часто проповідував лише жменьці людей одночасно, більшість з яких були атеїстами та агностиками, яких більше цікавили дебати про віру.
З того часу його громада зросла приблизно до 200 осіб, інших служителів він висвячував віддалено зі свого будинку у Вірджинії, а також хрестив віруючих, які не в змозі залишити свої будинки за станом здоров’я.
Джеремі Нікель, який називає себе євангелістом у віртуальній реальності, також побачив потенціал для створення віртуального товариства та «відходу від цегли та розчину», коли заснував SacredVR у 2017 році.
«Анонімність віртуальної реальності може допомогти людям почуватися впевненіше, коли вони діляться глибоко особистими проблемами, — зазначив Білл Уілленброк, який очолює християнську спільноту на соціальній платформі VRChat, що складається в основному з підлітків та молодих людей. — Я навіть не можу порахувати, скільки разів я чув: “Я думаю про самогубство”… Корисно, що ми у віртуальній реальності».
Минулої неділі він проповідував у схожому на печеру віртуальному соборі, довгі зали якого були освітлені світлом із вітражів. Барвисті збори аватарів слухали проповідь: гігантський банан, що сидить на першій лаві поруч із людиною в сорочці та краватці, також були присутні гриб, лисиця та лицарі в обладунках.
Колишня стюардеса Аліна Дельп також висловлюється про користь VR-служінь. З 2010 року вона не може вийти з дому в Олімпії, штат Вашингтон, через рідкісне судинно-нервове захворювання, зване еритромеллагією.
Вона плакала, коли вперше відвідала службу у VR-церкві, одразу зрозумівши, що знайшла дім. Потім вона почала працювати волонтером у невеликих групах і, зрештою, стала пастором VR-церкви.
«Мені дали життя… Це різниця між нескінченним часом сну та перегляду телевізора та моєю здатністю щось робити для Господа», — сказала вона.
DJ Soto хрестив її у метацеркві у 2018 році, зануривши її фіолетовий аватар у віртуальний баптистерій, поки родичі та друзі віртуально підбадьорювали її. Хоча навіть багато прихильників віртуальної реальності вважають, що такі обряди мають відбуватися лише у фізичному просторі, для Аліни Дельп це було справжнім благословенням.
«Метавсесвіт — це майбутнє Церкви, — вважає пастор DJ Soto. — Це не замінить офлайн-зборів, і я не думаю, що фізичні збори мають зникнути. Але в церкві 2030 року основна увага приділятиметься кампусу вашої церкви у метавсесвіті».
