«Це було завдання. Ми переходили на територію, що контролював противник, щоб відбивати нашу землю назад», — розповідає військовий.
«Я йшов перший в групі. Коли ми поверталися, хтось зачепив міну, яка має властивість розриватися на 2400 уламків.
Одразу після вибуху подумав: «А раптом мене не зачепило». Але коли відчув в роті порох від міни, зрозумів: «Все, приїхали, повоював!» Відчув, що порвало уламком щоку, вибило зуби.
Одразу впав на спину. Побачив, що права нога зламана, сильно кровоточить, але рухається. Ліва нога і ліва рука неробочі.
Слабкість швидко прийшла. Але почувався так, що ще не маю вмирати! Тай думаю: «Невже з Богом зустрінусь зараз? Варто скоренько каятися, поки я ще при свідомості!»
Тай кажу: «Духу Святий, скажи, за що я маю ще покаятись?» Молюсь, молюсь і молюсь.
Раптом Господь каже: «Ти не будеш вмирати, будеш жити!»» — пригадав Назар Старжинський.
джерело: https://sobor.com.ua/news/chudo
