Продовжуючи нашу постiйну рубрику, знову пропонуємо вам пороздумовувати разом з Тетяною Юсуповою про те, як часто і з якою метою ми промовляємо Святе Боже ім’я.
Третя заповідь Господня говорить: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно».
Насправді, істинна ціль третьої заповіді не в забороні, як багато з нас вважає. Бог хоче, щоб ми поклонялися Йому за Його повелінням. Господь відкриває і пояснює Своєму народові, як і в якому дусі варто поклонятися Всеблагому Творцю.
Не вимовляти Боже імення надаремно. Що значить – надаремно? А це означає – без слушної причини, у гніві, у жартах, з пустої звички і т.п.. Апостол Павло навчає нас: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших…» (Еф. 4, 29). Скільки людей у нетерпеливості або гніві надаремно, без потреби призивають ім’я Боже! При кожному малому подразненні вони нетерпеливо взивають: «О Боже, Ісусе, Маріє!» Чи це не є зневагою Господа взивати Його при кожній суперечці? Хто Бог, а хто ми? Ми,- мале, немічне, грішне створіння,- у маловажливій справі кличемо на свідка свого Творця й грізного Суддю.
Якщо використати метод «від протилежного», то третю Заповідь можна перефразувати так: вимовляй Ім’я Господнє тільки обдумано, зі щирими намірами, лише в позитивному контексті, для хорошої цілі, для хвали. Ми повинні говорити ім’я Господнє з любов’ю й трепетною повагою: возвеличувати й славити Ім’я Господа (це святе шанування, преклоніння перед Богом).
Пс. 66:4: «Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!».
Пс. 73:21: «Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!»
