З початком воєнного конфлікту на Сході нашої країни та мобілізаціями, що відбувалися одна за одною, християни дещо насторожилися. Адже повістки приходили всім без винятку, хто підходив за віком та станом здоров’я (іноді лише за першим пунктом). Але як же бути християнам, які не готові брати до рук зброю? Як уникнути цього, не порушуючи закону? Повістки й досі приходять, війна не закінчується, а отже ця тема актуальна й досі. Тому сьогодні почуємо думку експерта з цього приводу.
Олександр Михайлович Йовжій народився на Закарпатті, виріс на Дніпропетровщині, вищу освіту отримав у Київському національному економічному університеті. Свою трудову діяльність розпочинав з муляра і вантажника. На юридичних теренах – з 2006 року. У різний час працював начальником відділу спорткомплексу «Олімпійський», начальником юруправління у Міністерстві молоді та спорту України, директором «Льодового стадіону» у м.Києві, юрисконсультом ГО «Україна без сиріт». На даний час – позаштатний юрист УЦХВЄ. Покаявся та прийняв водне хрещення у церкві ХВЄ м. Дніпропетровська у 1995 році. Нині є членом київської церкви по вул. Кар’єрній, 44. Одружений, разом з дружиною Вікторією виховує троє дітей.
– Згідно зі ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку, користування зброєю, суперечить їхнім релігійним переконанням. За умови, якщо вони належать до діючих релігійних організацій з відповідними доктринами. Християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами) належать до відповідного Переліку релігійних організацій.
Порядок направлення на альтернативну службу наступний.
Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, після взяття на військовий облік (але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку призову), особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації мотивовану письмову заяву (додається).
Заява розглядається в адміністрації протягом календарного місяця після її надходження у присутності громадянина. До неї додаються документи, що підтверджують істинність релігійних переконань призовника, копія документа про освіту, довідка про склад сім’ї та довідка з місця роботи або навчання.
У разі порушення громадянином установленого строку подання заяви у ній мають бути зазначені причини її несвоєчасного подання.
Прийняття рішення про проходження альтернативної служби
Рішення місцевої держадміністрації про направлення громадянина на альтернативну службу, або про відмову в направленні надається заявникові протягом п’яти календарних днів та надсилається у військовий комісаріат, у якому громадянин перебуває на військовому обліку.
Підставою для відмови у направленні на альтернативну службу може бути відсутність підтвердження істинності релігійних переконань та неявка громадянина без поважних причин до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.
Строк альтернативної служби
Строк альтернативної служби становить 18 місяців, а для осіб, які мають повну вищу освіту, тобто закінчили вищі заклади освіти III та IV рівня акредитації (інститут, консерваторію, академію, університет з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра), – 13,5 місяців.
Для довідки
Якими нормативними документами надається право проходження альтернативної служби
1. Конституція України (стаття 35);
2. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»
3. Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 10.11.1999 року № 2066.
