Коркоць Рузанна: Чому так важливо прощати?

Сьогодні своїм відкриттям, яке отримала від Господа, ділиться щира християнка і молода мама Коркоць Рузанна.

Мене давно хвилювала тема правосуддя і чесності. Я часто ловила себе на думці, що мене то ображає хтось, то мені важко щось дається і багато інших негативних думок, через які я бачила себе жертвою. Часто друзі могли образити мене навіть необережно сказаним словом. І кожна образа осідала в моєму серці. Я, наче, й прощала людей, але в думках постійно крутилися слова, якими мене образили. Все це накопичувалося і в якийсь момент ставало настільки важко, що вже навіть слово, сказане в непідходящий момент, могло вивести мене з колії і змусити плакати або проявляти агресію.

Прикладом  таких ситуацій часто виступає судження близьких про те, що в мене занадто мала вага (словом, що надто худа).  Це зачіпало мене найбільше, адже віруючі люди повинні розуміти, що такою створив мене Бог. Що справа далеко не в тому, що і скільки я їм, а в генетиці. Мені було дуже неприємно й через те, що я ніколи не засуджувала людей через рідке волосся, криві зуби чи ще якісь особливості, тому що розуміла, що їхньої вини в цьому немає. Але в свій бік я чула дуже багато осудження, хоч, здавалося б, і без поганих намірів, але все ж, мене це ображало.

Нещодавно я знайшла на домашніх полицях книгу Джона і Керол Арнот «Что нужно знать о том, как важно прощать». Я почала читати її і мої духовні очі почали відкриватися. Я зрозуміла, що всі ті думки приходили до мене точно не від Бога. І чим більше я їх допускатиму і вимагатиму правосуддя від Бога – тим самим буде повернено і мені.  (Матвія 7:1-5) Для мене є великим благословінням те, що Господь не залишив мене і послав втішення через книгу. Можливо, хтось подумає, що це елементарні речі для християнина, але дуже часто нам важко не ображатися і не осуджувати людей. Тож, сподіваюся, моя історія стане потіхою та змінить когось з такими проблемами, які мала і я.