Один рік – це багато чи мало? Насправді, достатньо! В житті Наталі Гомон за останній рік відбулося багато важливих подій. Господь благословляв її і посилав випробування, дарував щасливі моменти і посилав труднощі, через які ми, християни, зміцняємося у вірі. Але за все, що трапляється у її житті, Наталя безмежно вдячна Господу. І сьогодні вона радо ділиться причинами своїх молитов подяк до Творця Неба і Землі. 
Одне із провідних повелінь, дане солунянам від Господа – «Подяку складайте за все» (ІСол. 2:18). Безперечно, воно стосується і нас, черкащан, але шкода, що не Боже повеління, а саме можливість дати інтерв’ю в нашу церковну газету, спонукало мене задуматися про те, за що ж я все таки вдячна Богу в своєму житті.
Перші на думку спадають благословіння матеріального світу, ось такі собі хай-лайти, тобто ключові і важливі подіїї 2017 року:
1) Господь допоміг нам вирішити питання із переоформленням документів на будинок і тепер ми маємо житло.
2) З Божою допомогою я благословенно і без ускладнень народила донечку Полінку
3) Слава Господу, що я закінчила університет, та ще й знову змогла вступити на 5 курс і одразу на державне замовлення.
Але із цих, здавалося б, «тілесних» благословінь я чітко прослідковую одну закономірність, яку можна сформулювати так: «І в без п’яти хвилин до краху, Бог все ще контролює ситуацію» – це і є моїм девізом 2017 року. Навіть тоді, коли мені здавалося, що ситуація безнадійна, Бог все виконував за своїм планом.
Друге духовне благословення, за яке я вдячна Господу, є наслідком першого, адже я навчилася дякувати Богу не лише за хороше, але і за те, як мені здається, погане, що іноді трапляється в моєму житті. Це корисна вправа для всіх християн: за «хороше» дякувати, а не сприймати його, як «должное», і в «поганому» бачити руку Божу, через те що в Господа немає хорошого і поганого давання, Він посилає тільки те, що піде нам на користь і збудування.
Третє, за що я вдячна Господу – це за те, що Він вчить мене дружити з іншими людьми не так, як мені це вигідно, а так, як би Він сам дружив з ними.
Якось я перестала спілкуватися із своєю знайомою через те, що мені стало не цікаво з нею… Я уникала її присутності, ігнорувала пропущені виклики в телефоні і не відповідала на повідомлення в Інтернеті. Але потім мені спало на думку, а що якщо зараз ми вдвох із нею постанемо перед Господом і Він запитає її «Як ти можеш охарактеризувати свою знайому?» І я задумалася, а що хорошого вона про мене може сказати як про християнку? Як я їй засвітила?
Звісно, всім догодити не можна, та і не треба, в такому разі, давайте, живучи своїм святим християнським життям, догоджати лише Богу.
Тому однією фразою я можу сказати так: я вдячна Господу за те, що Він контролює все моє життя і невтомно працює у моєму серці.