Пошук Божого миру у розбитому світі
Війна змінює все.
Наші домівки. Наші плани. Наші серця.
І десь посеред звуків сирен, тривожних валіз і нескінченних новин виникає запитання, яке ми боїмось навіть сформулювати:
«Чи маю я право бути щасливим, коли інші втрачають?»
«Чи доречна радість, коли навколо смерть?»
«Чи не гріх — бути вдячним, коли біль та сльози всюди?»
1. Радість не заперечує біль. Вона його освячує.
Християнське щастя — це не легковажна усмішка, яка ігнорує трагедії.
Це — тиха внутрішня впевненість, що Бог все ще з нами.
Це — світло всередині, навіть коли зовні — темрява.
І саме про таке щастя апостол Павло пише з… в’язниці!
«Радійте завжди в Господі! І знову кажу: радійте!»
(Филип’ян 4:4)
Його не врятували комфорт, тиша чи вільна країна.
Його рятував Христос, який був поряд навіть за ґратами.
2. Радість — це зброя. Духовна. Потужна.
Ворог хоче, щоб ми здались. Щоб ми стали сірими, байдужими, зломленими.
Щоб ми зосередились лише на страху.
Але Бог говорить щось зовсім інше:
«Не сумуйте, бо радість у Господі — ваша сила!»
(Неємія 8:10)
Сила! Не слабкість. Не легковажність.
Радість — це наш духовний захист. Наш вибір у відповідь на темряву.
3. Щастя — це форма довіри.
Коли ми дозволяємо собі вдячність, мир і щастя —
ми свідчимо:
«Я вірю, що Бог тримає світ. Я не все розумію, але Йому довіряю».
«Ми знаємо, що тим, хто любить Бога, усе допомагає на добро»
(Римлян 8:28)
Можливо, зараз ми бачимо лише уламки. Але Бог бачить картину повністю.
І якщо ми Його любимо — навіть у темряві нас веде Його рука.
4. Ісус теж плакав. Але не зупинився.
Навіть наш Спаситель не соромився сліз.
Коли помер Його друг Лазар — Ісус плакав (Івана 11:35).
Але потім — воскресив його.
Це і є приклад нам:
— не ігноруй біль
— але не залишайся в ньому
— неси життя, де його бракує
5. Бог не проти твого щастя. Він його джерело.
Християнство — не про страждання заради страждання.
Це про відновлену радість, про наповнене серце, про життя з надлишком:
«Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали»
(Івана 10:10)
І навіть в умовах війни — це життя можливе.
Не завдяки обставинам.
А завдяки Христу.
То чи можна бути щасливим під час війни?
Не просто можна. Потрібно.
Це акт віри.
Це форма молитви.
Це духовний спротив.
Це знак, що ми не забули, хто наш Цар.
*Тому дозволь собі сміятись. Мріяти. Готувати смачну вечерю. Малювати. Любити. Дякувати.
Християнська радість — це не втеча від реальності. Це інший спосіб жити в ній.
