Для кого страшний Божий суд — для тих, хто не був слухняний Йому чи абсолютно всім?
На це питання нам допоміг відповісти пастор Микола Савчук — читай і поглиблюй свої знання, щоб вільно ділитися Євангелієм
Хтось вдало зауважив, що людині, яка щоденно боїться (глибоко шанує) Бога, більше нічого не потрібно боятися, зокрема і Його суду.
Адже Ісус прямо говорить: «Хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя» (Івана 5:24).
На останньому суді, який ще називають «Страшним» або «Судом перед білим престолом», справжніх християн просто не буде. Там свій вирок почують лише неспасенні (Обʼявлення 20:11-15).
Саме вони будуть судимі згідно зі своїми вчинками, але без шансу на виправдання, а лише для визначення справедливої міри покарання.
А як щодо міри винагороди для тих, хто обрав життя з Господом?
Писання чітко говорить нам, що прощення ми отримуємо безоплатно, завдяки тому, що за Нього заплатив Сам Ісус (1 Івана 2:1-2) і незалежно від наших заслуг (Єфесянам 2:9). Однак воздаяння за наші зусилля все ж таки буде і буде індивідуальним.
Це можна порівняти із літаком: право на політ нам дарують «по благодаті», але те, в якому класі ми полетимо, залежить від нашого прагнення щось зробити для Бога ще на землі.
Тож віруючі люди отримають належну персональну оцінку: «Адже ВСІ ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб КОЖНИЙ одержав згідно з тим, що в тілі робив» (2 Кор. 5:10).
Біблія порівнює це із випробуванням різних матеріалів. Хтось формує своє християнське життя з умовного «дерева», «сіна», «соломи», а хтось — із «золота», «срібла» та «дорогоцінного каміння»:
«Коли чиєсь діло, яке він збудував, устоїть, той одержить нагороду, а чиє діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам він спасеться, та наче через вогонь» (1 Кор. 3:14-15).
Про що ж тут мова? Насамперед про те, що у підсумку буде видно різницю «між тим, хто служить Богові, й тим, хто Йому не служить» (Малахії 3:18).
Але також йдеться і про мотивацію нашого служіння. Памʼятаєте, як Ісус докоряв фарисеям за бажання робити хороші речі, але заради власної слави? «Запевняю вас: вони вже одержують свою нагороду» (Матвія 6:2, 5, 16).
Тож чи треба боятися Божого суду? Однозначно, ні. Але при цьому слід пам’ятати, що Небо уважно фіксує усе, що ми робимо із вдячності Господу і від чистого серця.
Можливо, про це ніколи не дізнаються інші люди, і нам не дадуть якоїсь відзнаки. Але перед обличчям вічності не буде забута жодна молитва, добре слово чи справа, правильне рішення, щира жертовність.
Не забувайте про це, розповідаючи іншим Євангеліє. Навіть якщо вони поки не приймають вашого благовістя, Ісус дуже цінує те, що Ви залишаєтесь вірними.
Адже, як казала мати Тереза, зрештою, ми зможемо переконатися, що все це ніколи не було між нами й ними, а завжди відбувалося між нами й Богом.
