“Черкаси плюс” запускає серію статтей на тему сім’ї від автора Германа Бавніка. Не лише власними роздумами ділиться Бавнік, але й підтверджує їх Словом Божим. Сьогодні вашій увазі пропонуєио першу статтю із серії під назвою “Святе сімейство”.
Герман Бавінк був голландським богословом і церковним діячем. Бавінк був народжений в німецькій родині. Спочатку навчався в теологічній школі в Кампені але потім переїхав в Лейден для подальшого навчання. Він закінчив навчання в Лейдені в 1880 році, написавши дисертацію про Ульріха Цвінглі. Дружив з орієнталістом Християном Снук Гюрхронье.
Новий Заповіт починається з історії про чудесне народження Ісуса від Діви Марії. Ця подія в історії не має собі рівних. Серед поганських народів існує багато історій про синів, які були зачаті жінками від богів, але народження Дитини від Діви, яка була осяяна силою Духа Святого, є цілком унікальним та таким, що не має аналогів. Марія посідає цілком неповторне місце в історії людства. В пошані та честі вона перевершує навіть пророків та апостолів; вона одна була удостоєна стати Матір’ю Сина Божого; вона благословенна й уподобана серед жінок; й вона названа благословенною усіма родинами землі.
І все ж вона отримала спасіння не тому що виносила Ісуса в утробі та вигодувала Його грудьми, оскільки лише ті є спасенними, хто слухає Слово Боже та береже його (Лк. 11:27-28). І Марія це зробила. Коли Ангел приніс їй звістку, яка зворушила її до глибини душі, вона остаточно скорилася: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Марія, найкраща з ізраїльських жінок, не забігала наперед і не діяла на власний розсуд, але з дитячою вірою приймає все те, що Бог дарує їй. В той час як Єва відокремлює себе від Слова Божого й іде своїм власним шляхом, Марія сприймає Слово від Бога без нарікань та заперечень; вона була приготовлена та сформована Самим Богом, аби стати такою, яка сприйме Його найвеличніше одкровення. Як від самого початку вона вповні корилася волі Господній, так і набагато пізніше вона послужила як матір тих, хто навчається багатьом речам про її Сина та, розважаючи у мовчанні, зберігає це в своєму серці. Ще перед тим, як прийняти ангельську звістку, Марія вже була зарученою з Йосипом, що походив з роду Давида, і який займався теслярською справою в Назареті. Заручини вже мали характер подружніх стосунків, хоча Йосип поки що не забирав свою заручену дружину у свій власний будинок. До того, як це сталося, виявилося, що Марія є вагітною від Духа Святого. Оскільки Йосип нічого не знав про ангельську звістку, та був чоловіком праведним, що бажав діяти відповідно до закону Божого у цьому питанні, він плекав намір дати їй свідоцтво про розлучення та відправити її геть без скандалу, лише у присутності двох свідків. Але ангел, що з’явився йому уві сні, повідомив його про тайну Марії, й наказав йому не боятися прийняти Марію як свою жінку, оскільки Те, Що зачате в ній, є від Святого Духа. З того часу Йосип ніколи не мав ніякого сумніву стосовно правдивості Маріїної честі. Він узяв її у свій будинок як жінку та жив із нею, але не пізнавав її до тих пір, поки вона не народила Сина-Первістка.
Сталося так, що під Божим проводом, у відповідності до обіцянки, та за допомогою указу імператора Августа, народження відбулося не в Назареті, а у Віфлеємі. І не тільки це, але минув ще й деякий час перед тим, як Йосип та Марія разом із Дитиною повернулися в Назарет. Адже, по-перше, вони залишилися у Віфлеємі принаймні протягом тридцяти одного дня, допоки не завершилися дні очищення Марії, й Дитина могла бути представлена Господу в храмі в Єрусалимі. По-друге, ворожість Ірода та вбивство немовлят у Віфлеємі змусило Йосипа разом із Дитиною та Його Матір’ю тікати за Божественним наказом у Єгипет та вперше повернутися до Палестини й Назарету через декілька років після смерті Ірода. Це пояснює, чому Ісус був відомий у Назареті та передмістях просто як син Йосипа та Марії. Батьки не розголошували тайни Його зачаття й не згадували цього при сторонніх. Лише пізніше, коли Ісус довів Своїми словами та вчинками, що Він є Син Божий, й коли в Нього з’явилася велика кількість послідовників, вони, ймовірно, розповіли про це деяким своїм вірним друзям. Таким чином, прекрасна історія про зачаття й народження Ісуса була включена до Євангелії та стала відомою нам із книг Матвія та Луки. Однак, ми більше нічого не знаємо про Йосипа. Під час того особливого випадку, коли мати та брати Ісуса шукали Його, щоб поговорити з Ним та забрати Його з собою додому, Йосип не згадується. На хресті Ісус заповідав учневі Івану подбати про Свою матір. І після вознесіння Ісуса згадуються лише Марія, матір Ісуса, та Його брати. З усіх цих причин найбільш ймовірним є те, що Йосип помер ще до початку публічного служіння Ісуса.
Таким чином, хоча Він і був Сином Божим, Ісус не соромився називати Йосипа Своїм батьком, Марію – Своєю матір’ю, і нас – Своїми братами (та сестрами). Так само, як під час страждань Він був слухняний Своєму Отцеві, так само в своїй покірності батькам Він виявляв покірність Отцю Небесному. У Писанні недвозначно стверджується, що Він був покірний їм, та зростав благодаттю у Бога та людей (Лк. 2:52). П’ята заповідь також належала до тієї правди, яку Він мав виконати як Спаситель миру. Щоправда, духовна спорідненість для Нього була більш важливою, аніж фізична. Навіть Марія отримала спасіння не завдяки тому, що була осяяна Духом Святим та народила Ісуса, але тому що слухала та зберігала Боже Слово, так само, як і Христос вважав Своїм братом, сестрою та матір’ю тільки тих, хто виконує волю Господню (Мр. 3:32-35). Отже, Його земні батьки не можуть втручатися в ті питання, що стосуються Його небесної посади та небесного божественного призначення. Коли це все ж трапляється, Він чинить опір навіть власній Матері, але не у зарозумілій або осудливій манері, хоча сильно й рішуче: як Син Свого Отця Він робить справу Свого Отця (Лк. 2:49), й Він Сам вирішує , як виконуватиме працю Посередника. На хресті Він забуває про Свої болі та думає про Свою матір: з найніжнішою любов’ю Він відвертає увагу Марії від Його Самого, дає їй іншого сина, Івана, учня, якого Він любив, та доручає йому дбати про Свою матір (Ів. 19:26-27).
