Таїсія Степанівна Шакалова народилася вліту 5 липня 1938 року в Росії. Ця 74-річна жінка досі відчуває себе юною у Христі. І це не дивно, адже вона познайомилася з великим Богом, якому присвятила залишок років. У даний час Таїсія Степанівнаживе живе в селі під назвою Руська поляна, ревно трудиться для Господа, розповідаючи вірші і відвідуючи інші церкви, де своїм свідченням підбадьорює слухаючих її людей, що прагнуть до Бога.
«Народилася я в Росії у звичайній радянській сім’ї. Тато був комуністом, а от бабуся і мама потихеньку вірили в Бога, в Його силу. Завдяки моїй бабусі, яка під час війни зібрала нас, своїх численних онуків біля себе, ми вперше почули про Божий страх, про Божі покарання. Вона розповіла про грішників, про пекло. Говорила про те, що Бог все бачить, все знає. Одним словом, вчила жити так, щоб менше грішити. Розповідала і про Його милосердя …
Потім – школа: піонерка, комсомолка. Там вчили, що ніякого Бога немає, що це все вигадки «темних, безграмотних» людей.
Я іноді згадувала бабусині слова, але до церкви не ходила, Біблію не читала, та й не бачила її, не тримала в руках. Так бігли роки … І тільки коли мені був вже 51 рік, Бог послав випробування. Чоловік отримав обширнейший інфаркт, лежав у реабілітаційному центрі в Києві. А я вирішила зробити роботу, яку ми разом планували зробити до його хвороби – спиляти величезний горіх.
Домовилася з робітниками, а сама надумала їм допомогти – спиляти деякі гілки до їх приходу. Взяла ножівку, дуже довгу драбину приставила до горіха і взялася за роботу. І не припускала, що деревина у горіха дуже тендітна. Надпілила товсту гілку, а вона «трісь» і падає на сходи, де я стою. Перекладини (шаблі) наді мною і піді мноюрозлетілися на друзки, а я досі не можу зрозуміти, як залишилася жива, тільки трохи вдарило по нозі.
Розповіла про це на роботі, а одна співробітниця запитує мене: «А ти подякувала Богові? Адже це Він врятував тебе. І була це не проста випадковість». Принесла мені в подарунок Біблію (1922 року видання), і я вперше тримала цю Святу книгу в руках. Намагалася читати, хоча дуже важко розуміла написане. Але зрозуміла, що Бог не тільки строгий, але і милосердний.
Зберігаю цю Біблію досі – як подарунок від Господа Бога. Потім Бог привів мене в село Руська Поляна, поселив біля віруючих сусідів, що були Євангельськимихристиянами-баптистами. Мене запросили до церкви. І там зрозуміла, що справжня віра – у них.
Після смерті чоловіка (до речі, я вдячна віруючим заорганізаціюпохорону) я покаялася, прийняла водне хрещення і зараз є членом церкви Євангельських Християн Баптистів села Руська Поляна».
Інформацію збирала Євгенія Чернова
christterritory.ck.ua