З 2014 року від початку війни на сході України більше мільйона людей пересилилися зі Сходу. Люди залишали своїх близьких та друзів, втрачали будинки та всі речі, аби вижити. Сьогодні пройшло більше семи років від початку війни, та українці досі їдуть…
Валентина разом із сім’єю переїхала в Черкаси у 2014 році. Тоді почалися військові дії у її місті на Сході України. Гриміли снаряди, поряд зривалися будинки. Було страшно, найбільше хотілося вижити.
“Як почали їх стріляти, то попадало, попало рядом з домом ото. Ой, там страшне! Там як розказувати, я буду плакати”, – каже тимчасово переміщена особа Валентина Недохіпченко
Залишити у рідному місті довелося все, і квартиру, за яку щойно виплатили кредит, і майже всі речі. Рятували себе.
“Чоловік квартиру купив двокімнатну, тільки кредит виплатив і не пожив. А тут, щоб купити, то я не знаю, хоч пенсію добавили – це нереально, а її ще треба обставити, якось жити. От, а у нього якраз кордон з Макеєвкою і зараз стріляють”, – розповідає Валентина.
Сьогодні вона прийшла у Центр гостинності, щоб безкоштовно взяти додому хліба, та вибрати взуття для онука, який народився вже у мирних Черкасах. У центрі гостинності вже сім років надають допомогу тим, хто її потребує.
“Коли почалися сумні події на Сході України, тоді були оголошення по Черкасах з ініціативи міської ради, що можливо прийдуть люди з і Сходу – біженці. Тому потрібна буде допомога. Ми у складі соціальних служінь декількох церков принесли допомогу сюди в центр. У такий спосіб зрозуміли, що потрібна наша допомога.”, – каже координатор-волонтер ініціативи «Центр гостинності» Віктор Дивнич.
“ Я була в декреті, коли почалися дії на сході. Я не могла матеріально допомогти. У мене був лише час. І запропонували свої послуги, час, аби допомагати людям”, – каже волонтерка ініціативи «Центр гостинності» Анна Алєксєєва.
За сім років війни в Україні офіційно було переміщено більше мільйона людей. І зараз вони продовжують їхати.
У Департаменті соцполітики на обліку перебуває у 3 711 внутрішньо переміщених осіб. З них 1919 працездатні особи. 727 дітей, 953 пенсіонери та 212 осіб з інвалідністю. Якщо порівнювати з 2014 та 2015 роками, коли велися активні бойові дії на Сході України, то зараз кількість переміщених осіб менша. Наприклад, у березні до нас звернулося за довідкою внутрішньо переміщеної особи 17 осіб”, – говорить завідувачка сектору №6 Департаменту соціальної політики Черкаської міськради Тетяна Мірошник.
Тимчасово переміщені особи мають підтримку від держави. Розмір допомоги залежить від кількості та категорії членів сім’ї. В загальному від 3-х до 5-ти тисяч гривень на сім’ю. Та враховуючи, що роботу в умовах карантину знайти важко, а за житло доводиться платити оренду, допомоги вистачає не завжди.
“Люди полишали свої домівки, більше свого майна, змушені орендувати житло, сплачувати за комунальні послуги, далеко не всім вдається одразу працевлаштуватися, а особливо в теперішній час, в час пандемії та ковід-19. Внутрішньо переміщені особи потребують державної підтримки однозначно”, – каже Тетяна Мірошник.
Переселенці і досі звертаються за допомогою до благодійних організацій та бояться давати інтерв’ю. Кажуть, родичам на Сході за таке може перепасти. Світлана ж погодилась, бо вважає, що цій темі приділяють мало уваги.
“Телебачення включиш, то переселенців немає, а вони ще є і ще їдуть. І ті люди стріляють. І вони без житла, розумієте? І вони розгублені: що робити далі? А ціни ростуть, а нічого не міняється. А ми пенсіонери, то самі знаєте, як”, – каже Світлана.
За 7 років ситуація не змінилася, каже Віктор Дивнич. Лише у зв’язку з карантином за допомогою почали приходити менше людей. Бояться заразитися. Та Центр привозить підтримку адресно і допомагає нужденним.
“Пройшли роки, але потреби майже ті ж саме. У людей тут народжується діти. По-перше, це дитячий одяг, це дитяче харчування. На жаль, люди хворіють і люди похилого віку хворіють тяжко. І тому ми збираємо памперси, підгузники – все, що потрібно для гігієни. Також проблема – це харчування. Ми продовжуємо проєкт “Наш хліб”. Працюють волонтери-юристи, працюють волонтери-водії, працюють волонтери в соціальній сфері”, – відзначає Віктор Дивнич
Більше мільйона українців сьогодні мають статус тимчасово переміщених осіб. За цією цифрою криються долі людей, які змушені були залишити все і почати життя на новому місці. Ніхто не знає, хто опиниться на їхньому місці завтра.
