Християнська поезія – чудова можливість прославити Бога своїм талантом. Сьогодні знайомтеся з чудовими авторами і читайте свіжі вірші, написані у 2017 році.
Від смутку похилилася калина
Та листя почорніло від журби.
Це плаче, стогне рідна Україна!
Від розпочатої агресором війни.
А скільки полягло, там патріотів…
Що навіть не можливо, уявить собі.
І не одна пішла у вічність рота.
У кровопролитній, жорстокій боротьбі.
Горить Луганськ, горить Донбас.
І рушиться там інфраструктура.
Російська армія прийшла до нас.
Свою впроваджувать культуру.
Чому, чому о, Боженько скажи!
Таке на плечі наші горе впало?!.
З війною дальше не хочем жить,
А може ми молилися замало…
Ми все таки зберемося гуртом!
Де інде, можливо на майдані.
І розпочнемо боротьбу зі злом.
Цей бій для всіх буде останнім.
Ми переможемо агресора, я знаю!
Бо праведну ми вибрали дорогу,
І ворога безповоротно проженем…
Слава Україні! Навіки Слава Богу!
Автор: Іван Пастернак
Усе в житті минає, і добре і погане,
Але все пережити із Тобою Боже мій,
Лишається навіки.
Ти так мені допомагаєш,
Що котяться з очей аж сльози
Твою відчувати любов
Велика ласка є для мене.
Прости мені за те, що не терпіла
Бо пізно зрозуміла що:
Терпіння, які колись я не любила
Терпіння, які колись я не зносила
Терпіння, яких колись я не бажала
Терпіння на які я нарікала
Терпіння, які я ненавиділа
І це тривало доти
Поки не зрозуміла серцем,
Що всі вони є для мене
Тією драбиною, яка веде до неба!
Автор: Віра Тарас
І знов до Тебе поспішаю,
Щоби віддати Тобі свій біль,
А Ти як споконвіку люблячий Бог
Своє милосердя наді мною проявляєш.
Моє серце і душа
Такі спраглі Твоєї пресвятої любові,
Й тією ласкою, що Ти мені даєш
Моя душа підноситься аж до небес.
Надію в серці я своєму
На Тебе Боже покладаю,
Бо в цьому світі Всесильнішого
Крім Тебе просто не знаю!
Коли життя мені приносить проблеми,
Ти Їх вирішуєш за мене,
За це все і ще за багато інших ласк
Я хочу знов, і знов приходити до Тебе!
Автор: Віра Тарас
О Господи, прости за кожен гріх,який я вчинила,
Бо з глупоти своєї я це зробила
Завжди хотіла розумом Тебе пізнати,
А пізнавати треба було серцем.
Життя проходить так швидко
Й соромно стає перед Тобою
За те, що мало так зробила.
Нехай веде мене Твоя рука
По стежці аж до неба,
Бо без Твоєї ласки й допомоги
Життя – це повна темнота!
І знаю, щоб я не робила
Ніколи не зумію спинити Твого наміру щодо мене!
Автор: Віра Тарас
