Отож нашим співрозмовником є Андрій Корнійчук – пастор рівненської церкви «Благодать». Ті, хто знають Андрія давно, засвідчать, що із раннього юнацького віку (відколи покаявся і прийняв хрещення у 15 років) й дотепер брат присвятив себе служінню людям. “Люди – це моє покликання” – каже пастор.

Сьогодні багато людей, котрі покаялися, часто не можуть визначитися, де їхнє місце, яке виконувати служіння. Певно, на початках слідування за Христом і у Вас виникали такі запитання. Як Ви відчули чи дізналися, до чого саме  Вас закликає Бог?

Відразу після свого покаяння я мав сильне бажання служити Богові. Хотілося робити все! Я звершував певні служіння у християнських таборах, проповідував біля ліжок хворих людей і в церкві, проводив малу групу – словом, я пробував себе у багатьох сферах, але стовідсотково був переконаний в одному: люди – це моє покликання!

Особливий поклик відчув тоді, коли був залучений до праці з невіруючими людьми в молодіжному християнському клубі. Я бачив голодних і спраглих людей за нелукавими стосунками, за Живим Словом. Тоді прийшло просто непоборне бажання заснувати нову церкву. Мабуть, це був той момент, коли я точно зрозумів, що це те, чому я хочу присвятити своє життя. Бог показав Свою волю відчиненими дверима і покликом у серці. Найяскравіше Його воля була виявлена в тому, що у 2002 році у Рівному ми створили нову церкву під назвою “Благодать”. Я точно зрозумів: Бог кличе мене до служіння в церкві. Він дав певні пасторські обдарування, а я не відмовлявся використовувати їх. Це те, від чого я отримував велику радість і в що я хотів вкладати себе.

Назвіть, будь ласка, етапи становлення Вас як служителя. Інакше кажучи, з чого Ви починали і ким Ви є зараз (мова не про те, що інші види служіння гірші чи нижчі, ніж пасторське, а про Ваше духовне зростання).

Якщо говорити про етапи, найперше, про що хочеться сказати і що найбільше вплинуло на моє духовне зміцнення, – це те, що мене помітили правильні люди і запросили бути у спільності. Молодіжний лідер запросив мене в свою молитовну групу, де ми багато спілкувалися на духовні теми. Важливим етапом на шляху до духовного зросту були бесіди з пастором церкви. Він ставився до мене просто по-дорослому, адже я став керівником молоді у досить юному віці – 16 років. Він ставився до мене серйозно, глибоко надихав, підбадьорював. Це підштовхувало мене до духовного зросту, мені хотілося тягнутися до старших братів. У правильному оточенні церкви був завжди «свіжий хліб» та «чиста духовна вода», там проповідувалося Слово. Я вів молодіжну групу, потім молодіжний християнський клуб, згодом Бог покликав до організації нової церкви.  Далі Господь вселив бачення, щоб відкривати дочірні церкви від уже утвореної. Ми вже маємо чотири такі церкви у Рівному.  Після цього, із 2011 року, Бог покликав до молодіжного служіння в Україні. Для мене це те саме пасторське служіння, тільки для більшої кількості людей.

Як Ви  вважаєте, яким чином можна надбати сучасне покоління для Христа?

Точно не байдужістю, а великою палкістю, усвідомленням невідкладності. Зараз молоде покоління перебуває у вогні, воно гине, воно розгублене і, зрештою, загублене. Тому, в першу чергу, потрібно піти до молодих людей, заприятелювати з ними, зав’язати особисті стосунки. Без особистих стосунків просто нічого не буде. Ми маємо посвятити себе на особисті взаємини з цими людьми, ми маємо виявити жертовність: показати, що ми готові щось віддати і ладні від чогось відмовитися. Ми маємо відкрити для них чисте реальне Євангеліє, без домішок, без викривлень, без компромісів. Слово Боже працює! Я був свідком десятків, сотень, напевно, разів, коли Слово Боже просто на очах змінювало людей.

Які є сьогодні небезпеки для молодого християнина і які шляхи їх подолання?

Ми живемо в медіа-столітті, медіа-просторі, коли всіляка інформація є цілком доступною. Найчастіше молоді люди (та й усі, зрештою) споживають згубну інформацію. Кожен може знайти аморальність, розбещеність, викривлене бачення інтимних почуттів. Ми маємо дати біблійну відповідь на всі ці проблеми. Молодь заплутується в цих лабіринтах, ми маємо їй допомогти, маємо стати поруч. Меркантильність – неймовірна проблема у молодих християн. Я переконаний, що вирішити ці проблеми можна тоді, коли молодь буде бачити гідні приклади для наслідування серед своїх однолітків, служителів, пасторів та наставників.

У чому секрет успішного духовного життя?

У постійності спілкування з Богом. Христос сказав: «Я – виноградина, ви – галуззя». Якщо ми будемо на лозі, буде плід, якщо ми не будемо в Ньому, тоді виникне проблема. Глибоке читання Біблії, перебування в Слові, “розкошування”  Словом, щира палка молитва – це те, що дасть душі духовного зросту. Також успіху у духовному житті сприяє правильне оточення – люди, які спраглі Слова Божого. Хочеш бути гарячим – тоді оточуй себе гарячими людьми.

Що б Ви, як молодий пастор, хотіли побажати молодим служителям в організації церкви?

Мати правильний орієнтир. Методи не допоможуть, працюють принципи. Можете використовувати найрізноманітніші методи, але за сутністю ми маємо бути чистими і глибокими. Що це значить? Ми повинні орієнтуватися на людей, а не на методику, на стосунки з людьми, а не на речі. Ми маємо передавати Боже Слово молодим людям. Систематичне вивчення Біблії, дружба з людьми – це те, що дає успіх. Я переконаний у цьому, тому що так робив Христос, і Він мав успіх.

Тепер переведемо розмову трохи в інше русло. Яке бачення і яких цілей досягає сьогодні молодіжне служіння?

Наше бачення – досягнути якомога більше молодих людей Євангелієм різноманітними способами. А саме: через освітні навчальні заклади, спорт, соціальне служіння, музичне служіння і багато-багато іншого. Також наше бачення – це зрощення великої армії молодих служителів, яку зможуть продовжити нашу справу. Структура проста: молодіжний комітет, обласні керівники молоді, регіональні та керівники молоді помісної церкви. Ми закликаємо, щоб кожен молодий служитель почав вести щонайменше дві групи: групу наставництва з підготовки служителів, де кожен зрощує лідера, який буде після нього, та групу «Нове життя» для людей, які не знають Євангелія, яким служителі відкривають істину. Також ми проводимо молодіжні всеукраїнські, регіональні і обласні фестивалі, сотні чи тисячі таборів, у яких молодь бере участь.

Чи є конфлікт поколінь і чи можна налагодити міст між ними?

Конфлікт поколінь існував завжди. Міст потрібно налагоджувати через спільні цінності. Часто вони бувають діаметрально протилежними. Молодь хоче йти до ультрапрогресивності, а старші – до ультраконсервативності, звідси виникає конфлікт. Ми маємо знайти середину – точки дотику у спільному. А що є спільним? Переживання за неспасенних людей, допомога людям у вирішенні їхніх духовних проблем, допомога віруючим, зрощення учителів. Якщо ми будемо акцентувати увагу на спільному, тоді обов’язково буде прорив. І ще одне: старші обов’язково мають стати духовними батьками для молодих. Хочеться, щоб старші більше приділяли уваги молодим у духовних бесідах, спілкуванні, дружбі і просто в супроводі в житті, як батьки своїх дітей.

Як ви проводите свій вільний час як християнин та голова сім’ї?

Моє хобі – моя сім’я, це без перебільшення. Полюбляю подорожувати із родиною, надаємо перевагу звичайному відпочинку в наметах, без, так би мовити, зайвої цивілізації. Їздимо в гори, на море з наметами.

Які книги ви читаєте та що рекомендуєте читати молоді?

Я дуже багато читаю, намагаюсь читати постійно. Рекомендую книги про лідерство Джона Максвелла – вони дуже сильні та глибокі. Особливо рекомендую прочитати книгу «Наша достатність у Христі» Джона Мак-Артура, він розбиває тенденції сучасного суспільства. Іноді потрібно читати психологію, філософію – це ті книги, які можуть «прочистити» душу.

Чи є у вас побажання для молоді?

Нехай гаслом життя молодого християнина буде: «Коли завгодно, куди завгодно і незалежно від ціни». Будьте благословенні!

Розмову вела Ксенія Кузнюк, церква «Дім Євангелія», м. Вишневе