Що приховує Стамбульська Конвенція?

Після ряду провальних спроб, в Україні знову можуть порушити питання про ратифікацію стамбульської конвенції. Стамбульська конвенція-  чи не найскандальніша сучасна міжнародна угода, як є зараз каменем спотикання ставлення в європейському союзі та світі. Що приховує цей документ?

Давайте розберемося чому положення Стамбульської конвенції погіршує стан жінок в тих країнах, які її ратифікували, чи потрібна така міжнародна угоду Україні?

Чи всі країни, які підписали конвенцію ратифікували її?

Конвенція була відкрита для підписання в 2011 році, із 47-ми держав- членів, які підписали конвенцію, ратифікували її далеко не всі.

Відмовилися Ратифікувати: Велика Британія, Чехія, Ліхтенштейн, Угорщина, Болгарія, Латвія, Литва., Словаччина.

І ось лише декілька прикладів за останні роки:

 Лютий 2008 – Словаччина.

Прем’єр-міністр та три партії правлячої коаліції заявили, що вони не можуть ратифікувати Стамбульську конвенцію. Причиною є розбіжності конвенції з національною конституцією. Зокрема, підривання конституційної норми про те, що шлюб є союзом між чоловіком та жінкою.

Липень 2018 –го, Болгарія.

Болгарський конституційний суд визнав Стамбульську конвенцію не відповідною основному закону країни.

Травень 2018-го року Литва.

Глава Литовського парламенту та більшість депутатів вважають цей документ суперечливим. Перш за все це стосується поняття «гендер». Адже гендер не визнає стать, як людську природу.   Таке тлумачення в правовій системі Литви поставить під загрозу сімейну політику, а також інститути батьківства та материнства

Травень 2020 року – Угорщина.

Угорський парламент не ратифікував Стамбульську конвенцію, депутати це рішення аргументували тим, що угорське законодавство має досить ефективні механізми для захисту жінок від насилля, також депутати Угорського парламенту мають неоднозначне ставлення до терміну «гендерно обумовлене насильство», яке міститься у конвенції.

Також важливо відмітити, що деякі країни, які вже ратифікували цей міжнародний документ переглядають це питання і готуються до його денонсації, зокрема в травні 2020 року про цю позицію заявила Польща.

У чому ж причина відмови ратифікації Стамбульської конвенції низкою Європейських країн?

Як правило це не відповідність національному законодавству, в першу чергу конституціям держав, в розрізі розуміння сім’ї та шлюбу, а також захисту материнства та дитинства.

В конвенції на думку цих країн – членів ЄС закладені ати сімейні та анти суспільні концепти, які пов’язані з новим тлумаченням слова «гендер» та похідними поняттями від цього терміну.

Що ж приховує цей документ з дуже благовидною назвою?

«Гендер» – ніби невинне слово на початку його введеня в лексичний обіг та юридичний обіг як українці, так і представники інших країн розуміли його просто, як стать. Але поняття «гендер» маніпулятивно перетворюється в Стамбульській конвенції на соціально закріплені ролі, в статті третій цього документу, а в статті четвертій, від поняття стать відокремлюється поняття гендерна ідентичність.

Тобто окрім чоловічої та жіночої статі може бути безкінечна множина гендерних ідентичностей.

І кількість цих ідентичностей может бути лише обмежена фантазією, або уявою людей з розладом статевої  самоідентифікації. А ось стаття 14 цього документа передбачає включення в освітню програму для дітей вивчення соціальних ролей гендерів, та руйнування гендерних стереотипів, тобто руйнування переконань про те, що хлопець є хлопцем, а дівчина дівчиною, а сім’я — це союз чоловіка и жінки. І це лише деякі положення конвенції, які викликають неабияке занепокоєння.

Чи правда, що   в тих країнах, в яких Стамбульська конвенція імплементованна а в національне законодавство, найвищі показники насилля над жінками? 

Агентство основних прав європейського союзу FRA зробила масштабне соціологічне дослідження на тему насилля над жінками та домашнього насилля. Рапорт зазначеної офіційної структури ЄС чітко показує, що найбільший показник насилля є в країнах, які ратифікували Стамбульську конвенцію, і вже давно підтримують гендерну ідеологію на державному рівні.

Лідерами впровадження такої ідеології  в Європі є Скандинавія. Відповідно, найбільше жінки зазнають насилля: у Данії 52%, Фінляндії 47%, Швеції 46%, Голландії 45 % і навпаки, найнижчий показник насилля над жінками зареєстровано в країнах з досить сильним консервативним та традиційним суспільством. Зокрема, Португалія – 24%, Іспанія 22%, Словенія – 22%

Найнищий в Європпі показник у католицькій Польщі – 19 %.

З цього дослідження випливає, що Стамбульская конвенція и пропагована нею гендерна ідеологія не є ефективним інструментом в боротьбі з насиллям над жінками і домашніми насиллям.

Чому положення Стамбульскої конвенції, погіршує стан жінок і містить ряд небезпек для них и суспільства в цілому?

Причиною такого негідного ставлення до жінок в країнах сприйнятою стамбульською конвенцією, та впровадженою нею гендерною ідеологією є викривлена ​​гендерна антропологія.

Християнська антропологія трактує жінку як храм життя, матір, дружину, яка є фізично слабкішою, яку потрібно оберігати і захищати, до якої потрібно  тендітно відноситися, як до крихкої посудини. Натомість антропологія гендеру трактує жінку як рівного суперника чоловіка і зовсім не як слабшу стать. В Скандинавії, приводом до подання позову до суду може бути, якщо подати руку жінці, яка виходить з тролейбусу. Таке ідеологічне просування анти жіночності стирає психологічні запобіжники, які допомагали раніше мати взаємоповагу у стосунках між чоловіками та жінками.

З площини міжстатевих відносин традиційного суспільства на кшталт: «дама-лицар» «дама- джентльмен» взаємовідносини зараз перейшли в площину міжгендерних відносин, які базуються на стиранні гендерних стереотипів та рівному суперництву між жінками та чоловіками. Спотворення чоловічності,  спотворення жіночності призводить до таким сумних наслідків, як насилля, що відображає статистика, яка була приведена вище.

Чи потрібен цей документ Україні?

В Україні законодавство щодо боротьби з домашнімм насиллям є найкращим в Європпі.  Стамбульська конвенція, яка розроблялась  в 2010 р., є застарілою і недосконалою з огляду на виклики сьогодення.

В Україні чинні  2 закони: 4952 «Про криміналізацію домашнього насильства» та 5294 про «Запобігання та протидію домашньому насильству», в яких уже містяться всі вимоги щодо боротьби с насиллям над жінками та домашнім насиллям, які викладені в Стамбульській конвенції. Більше того, наші закони є набагато прогресивнішими і сучаснішими у порівнянні з цим міжнародним договором. Виникає логічне питання, то навіщо тоді імплементувати в наше національне законодавство те, чо не покращує, а навпаки, погіршує ситуацію з вирішенням питань щодо протидії насиллю?

Відповідь на це питання очевидна: впровадження Стамбульської конвенції потрібно для іншої мети, з якою конвенція, до речі, справляється значно краще, ніж з боротьбою проти домашнього насилля чи насилля над жінками, а саме задля введення у вітчизняне законодавство нових дефініцій таких поняттях «гендер» та «гендерна ідентичність» , а також суспільно-небезпечних дискурсів щодо легалізації сексуальних збочень. Варто зазначити, що введення в дію деяких норм Стамбульської конвенції неможливо без порушення окремих статей конституції України: сімейного кодексу України, закону України про освіту, закону України про загальну серединю освіту і закону України про охорону дитинства.

А яке ставлення українців до спроб ратифікувати Стамбульську конвенцію в нашій державі?

Станом на червень 2020 року в Україні більше 80 місцевих рад різних рівнів, серед них 12 обласних прийняли звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, РНБО з рядом вимог щодо захисту сімейних цінностей. Сере д цих вимог зазначається: «Припинити спроби ратифікувати СК» .

Ці ради представляють інтереси  понад 20 мільйонів  українців. Так в груді, 2019 року необхідних  25 000 голосів набрала електронна петиція до Президента України. З такою назвою: «Петиція щодо захисту християнських цінностей, основи стабільності, розвитку і процвітання України». Автор, Довбуш О.В, в  які міститься вимога не ратифікувати СК.

Слід нагадати, що в Україні Всеукраїнська рада церков в релігійних організацій», закликає Верховну Раду України не ратифікувати, а Президента не вносити до парламенту цей сумнівний та небезпечний документ.

джерело: https://www.youtube.com/watch?v=hV9wWjT6rLQ

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: