Це унікальна історія про Божу любов навіть тоді, коли ми не віримо у хеппі-енд. Часто ми відмовляємося від мрії та опускаємо руки, якщо доводиться боротися із труднощами, проте, не виключено, що саме таким чином Господь готує нас до чогось грандіозного. Його плани ми дізнаємося лише тоді, коли вони втіляться у нашому житті, а поки цього не сталося – варто просити мудрості жити достойно Небесного Царства, куди всі ми прагнемо.
Історією, повною випробувань, страждань, зневіри і розчарувань ділиться Ольга Потирайло.
Наша сім’я народилася в 1990 році, ще коли доживав свій останній час Радянський Союз. Все тріщало і розвалювалося, не зрозуміло, що буде далі і де наш шлях.
Ми обидва були студентами. Спочатку дітей не хотіли, а пізніше вагітність просто не наступала. 15 доовгих років (з них 7 років віруючими) в очікуванні діток.
Моя історія зовсім не з серії «ніколи не здавайся». Було безліч розчарувань, випробуван і НАДІЯ. І через 15 років неймовірна новина – ми вагітні! Та вже через місяць нас чекало розчарування і невимовна біль через смерть дитини.
Я була на межі, не розуміла, за що Бог так відкрито знущається наді мною. В моїй душі було пусто. Але Бог дав мені сил просто почати мріяти про те, як буде колись, у щасливому майбутньому. І не повірите! Через рік я знову завагітніла!
Під час вагітності я дуже хвилювалася за свою майбутню дитину. До того ж, мені почали снитися жахливі сни, від яких я прокидалася з сльозами на очах.
Через дев’ять місяців у мене народилася усміхнена дівчинка з величезними голубими очима. А через шість років народився хлопчик.
Розповідаючи такі історії, люди зазвичай говорять: «Ми вірили і були сильні, тому одержали перемогу», але це не про нас. Частіше ми були розбиті, слабкі та зневірені. А ці чудові дітки – Його перемога, Його благословіння для нас. Ми щасливі і вдячні Богу за Його безмежну любов і милість до нашої сімї.