Кулю з серця військового Володимира Гордієнка дістали лікарі столичної лікарні “Феофанія”. Набій 5.45 прошив машину, а його сталевий сердечник пробив грудну клітку бійця і долетів до серця. Коли починали надризиковану операцію, лікарі мали одразу кілька планів порятунку. Цивільні хірурги робили це вперше в житті
13 квітня Володі виповнилося 21.
Володимиру лише 20, але з початком повномасштабного вторгнення він пішов на війну добровольцем. На Київщині з двома побратимами заїхали до села, де стояли росіяни, потрапили в полон. Через 9 годин допитів їм сказали сісти до авто, на якому бійці приїхали, наказали рушити і відкрили вогонь автоматними чергами. «Один загинув, один врятувався, і я врятувався теж, в машині залишився мій брат, 26 років йому було», – розповідає Володимир.
Володя каже, що встиг відповзти від авто. Через мить авто разом з тілом двоюрідного брата розстріляли з гранатомета, а Володя не одразу зрозумів, що поранений. «Те, що пневмоторакс, вже зрозумів після марш-кидка до лісу, я зупинився і почав харкати кров’ю», – розповідає він.
Це трапилося 3 березня, ще дві доби він рухався лісом у напрямку Житомирщини. «5 числа я вийшов в село у Житомирській області, в Нову Гуту, звідти місцеві мене еваку ювали до Малинської лікарні», – додає боєць.
Звідти до Житомирської обласної, а потім до лікарні “Феофанія”. Лише тут Володі зробили КТ і не повірили, що це таке можливо. Куля 5.45 прошила машину, а її сталевий сердечник поцілив в тіло Володі. «Увійшов зі сторони спини зліва від хребта, зламав 12-те ребро, викликав забій селезінки між діафрагмою і серцем, зайшов прямо в серце», – констатують лікарі.
Сердечник від кулі застряг в м’язі задньої стінки серця, але воно продовжувало скорочуватися. «Він міг в будь-який момент провалитися в серце, викликати крововилив довкола серця і це б спричинило зупинку серця», – пояснює кардіолог.
«Ми – цивільні лікарі, не зустрічаємося з пораненнями, мали точну діагностику, але яка буде операція – це рішення приймали тільки під час операції, і поки не дістали кулю, всі були напружені», – розказують лікарі.
Та операція минає без ускладнень. На операційному столі опісля маніпуляцій серце Володимира рухається, качає кров. Ділянку, куди пройшла куля, стабілізували. На серці, що пульсує, хірурги роблять ювелірні надрізи. «У пацієнта залишилось півтора міліметра до порожнини серця», – розповідають лікарі.
Операція минула настільки вдало, що вже наступного дня Володя став на ноги. «Я кілька днів не вірив, що живий», – каже хлопчина.
13 квітня Володі виповнилося 21. На день народження він хоче лише єдиний подарунок, щоб його ще один двоюрідний брат, що захищає Маріуполь, вийшов на зв’язок, сказав що живий – останній раз розмовляв із ним 5 квітня. У Володі війна вже забрала одного брата. Але він точно знає, що наші помстилися росіянам. Ті, хто, брали їх в полон, згоріли під Києвом разом із технікою.
На 4-й день після операції Володя пакує наплічник. Робить фото зі всіма своїми рятівниками. Вони кажуть, що на згадку у Володимира ще залишиться рубець на серці. Але після того, як усе заживе, воно працюватиме, як нове.
