Дистанція австралійського марафону становить 875 кілометрів. Маршрут проходить від Сіднея до Мельбурна, і його подолання зазвичай займає більше 5 днів від старту до фінішу. У цьому забігу беруть участь легкоатлети світового класу, які спеціально тренуються для цієї події. У своїй більшості атлетів не старші 30 років і спонсоруються великими спортивними брендами, які надають спортсменам форму і кросівки.
У 1983 році багато хто був в подиві, коли в день забігу на старті з’явився 61-річний Кліфф Янг. Спочатку всі думали, що він прийшов подивитися на старт забігу, так як був одягнений не як всі спортсмени: в робочий комбінезон і калоші поверх черевиків. Але коли Кліфф підійшов до столу, щоб отримати номер учасника забігу, то всі зрозуміли, що він має намір бігти з усіма. Коли Кліфф отримав номер 64 і встав на лінії з іншими атлетами, то знімальна бригада, що робить репортаж з місця старту, вирішила взяти у нього невелике інтерв’ю.
На Кліффа навели камеру і запитали:
– Вітання! Хто ти такий і що тут робиш?
– Я Кліфф Янг. Ми розводимо овець на великому пасовищі неподалік від Мельбурна.
– Ти дійсно будеш брати участь в цьому забігу?
– Так.
– А в тебе є спонсор?
– Ні.
– Тоді ти не зможеш добігти.
– Та ні, я зможу. Я виріс на фермі, де ми не могли дозволити собі коней або машину до самого останнього часу: тільки 4 роки тому я купив машину. Коли насувався шторм, то я виходив заганяти овець.
У нас було 2000 овець, які паслися на 2000 акрах. Іноді я ловив овець по 2-3 дні, – це було непросто, але я завжди ловив їх. Я думаю, що можу брати участь в забігу, адже він всього на 2 дні довше і складає всього 5 днів, тоді як я бігаю за вівцями по 3 дні.
Коли марафон почався, то професіонали залишили Кліффа в його калошах далеко позаду. Деякі глядачі йому співчували, а деякі сміялися над ним, так як він навіть не зміг правильно стартувати. По телевізору люди спостерігали за Кліффом, багато переживали і молилися за нього, щоб він не помер на шляху.
Кожен професіонал знав, що для завершення дистанції буде потрібно близько 5 днів і для цього щодня необхідно 18 годин бігти і 6 годин спати. Кліфф Янг ж не знав цього. На наступний ранок після старту люди дізналися, що Кліфф не спав, а продовжував бігти всю ніч, досягнувши містечка Mittagong.
Але навіть без зупинки на сон Кліфф був далеко позаду всіх легкоатлетів, хоча і продовжував бігти, при цьому встигаючи вітати людей, що стоять уздовж траси забігу. З кожною ніччю він наближався до лідерів забігу, і в останню ніч Кліфф обійшов всіх атлетів світового класу. До ранку останнього дня він був далеко попереду всіх.
Кліфф не тільки пробіг супер-марафон у віці 61 рік, не померши на дистанції, і виграв його, побивши рекорд забігу на 9 годин і став національним героєм. Кліфф Янг подолав забіг на 875 кілометрів за 5 днів, 15 годин і 4 хвилини.
Кліфф Янг не взяв собі ні єдиного призу. Коли Кліфф був нагороджений першим призом в $10,000, він сказав, що не знав про існування призу, що брав участь в забігу не заради грошей, і без роздумів вирішив віддати гроші п’яти першим легкоатлетам, які прибігли після нього, по $ 2,000 кожному. Кліфф не залишив собі ні цента, і вся Австралія просто закохалася в нього.
Спортсмени, що багато тренувалися знали цілі, методики, як треба бігти і скільки часу відпочивати на дистанції. Тим більше вони були переконані, що в 61 рік супер-марафон пробігти неможливо. Кліфф Янг ж всього цього не знав.
Він навіть не знав, що атлети можуть спати. Його розум був вільний від обмежуючих переконань. Він просто хотів перемогти, представляв перед собою вівцю, що тікає і намагався її наздогнати. Перед такими людьми як Кліфф Янг, падають стереотипи, і завдяки їм люди переконуються, що їх можливості знаходяться за межами, які вони самі собі придумують.