Щорічна молодіжна християнська конференція iSHIFT – це масштабна подія, яка змінює долі і дає розуміння того, що раніше було закрито. Про один з таких випадків розповідає Юлія Билінська. Дівчині – 22 і цьогорічна конференція допомогла їй змінитися і отримати відповідь від Господі.
Юля, розкажи, будь-ласка, яка подія конференції стала поштовхом до змін у твоєму житті?
Один із семінарів. Ми розбиралися з білосніжною верхівкою айсберга. Це той вигляд благочестя, який так зручно і вдало влився у наше життя. Він перекриває усі наші слібкості, болі, гріхи та рочарування. Мій айсберг нагадував мені величезний льодовик, у якому зібралися злоба, жорстокість, непрощення, біль, образи…
Чи постійно ти перебувала у такому стані?
Іноді здавалося, що все це не так страшно, і з деякими проблемами мені навіть вдавалося впоратися. Проте, ненадовго. Мій айсберг був настільки величезним, що сил приховувати його в якийсь момент просто не стало. Для мене не було проблемою визнати свої помилки, тому що я завжди відчувала, що десь чиню неправильно. Проте, завжди, коли я робила комусь боляче, я говорила «Ми ж усі люди, це нам притаманно…» або «Всі ми чинимо щось неправильне, у всіх є свої помилки…».
Як ти реагувала, коли люди вчиняли так з тобою?
Коли несправидливо вчиняли зі мною – я перетвоювалася на «жертву» і починала філософствувати про те, що у людей немає совісті. Я забула все те погане, що робила і намагалася виправдатися будь-якими шляхами. У моєму серці лишалося місце лише для жорстокості і бажання помститися.
Що змінилося після конференції?
За три дні конференції Бог допоміг мені ще раз зазирнути в себе і проаналізувати не лише свої окремі вчинки, а й усе життя. Я згадувала все те, від чого було боляче мені, і те, що робила іншим. Без будь-яких сподівань на доторк Духа Святого я просто здалася. І я побачила те, що глибоко менек вразило і торкнулося мого серця. Я побачила образ розп’ятого Христа, Христа, який знайщов мій погляд, мої очі, серед мільйонного натовпу. Він побачив мене у натовпі таких, як і я, жорстоких, злих і ображених. Той погляд любові, погляд Ісуса, який страждав на хресті і взивав до Отця «Пробач їм, бо не знають, що роблять вони». Сам Ісус, який, стікаючи кров’ю, молився за мене.
Ти думаєш, що відповідь від Бога?
Для мене це більше, ніж відповідь. Тому що, сенс не в тому, аби змінитися і зруйнувати свого льодовика. Адже, гріховна натура завжди була і буде в людському тілі та розумі. Але саме Ісус і Його жертва – це відповідь.
Чого тепер тобі хочеться найбільше? Яке бажання живе у твоєму серці?
Найбільше я хочу, щоб цей образ Христа був завжди зі мною. Я хочу бачити його тоді, коли мені важко, коли я ображена і не можу пробачити. Адже Він пробачив мене і дав мені безцінний дар спасіння. Я хочу дивитися на людей тим Господнім поглядом, у якому немає осуду, а лише любов. Любов, яка закриває очі на несправедливість і не відподіває, коли плюють в обличчя. Ця неймовірна Любов померла за мене на хресті і воскресла, подарувавши мені надію. Я вдячна Богу за все, що маю сьогодні і за той чудовий час, який провела на конференції.
Тож, давайте будемо пам’ятати про надзвичайну любов Божу і про подвиг, яким Він врятував наш грішний світ і наші життя. За це Він достойний слави і вічного поклоніння.