Вступ
«Чи б Ісус брав участь у політиці?». Цим питанням часто задаються послідовники Ісуса Христа з того часу, як Його запитали про сплату податків кесареві. Кілька тижнів тому його поставили в моїй стрічці на Facebook, тому я подумав, що мені знадобиться деякий час, щоб підготувати відповідь. Одні християни вважають, що на землі має бути встановлена теократія, а інші християни кажуть, що ми взагалі не повинні мати нічого спільного з політикою. Інші з нас вважають, що правильна позиція знаходиться десь посередині, і ми щосили намагаємося знайти, де саме. Хоча я не стверджую, що точно знаю, де знаходиться правильний баланс, я хочу запропонувати деякі спостереження та роздуми, які можуть допомогти нам визначити прийнятний діапазон варіантів.
Основи політики
Політика зазвичай сконцентрована на законах — законах, які засновуються, тому що законодавці вірять, що моральні обов’язки, які вони відображають, є об’єктивно правдивими, і що ті, хто керується законами, є морально відповідальними особами. За відсутності об’єктивної моралі закони не мали б жодної об’єктивної основи; це призвело б до того, що «сильний завжди правий» став би найвищим керівним принципом моралі. Відповідно до цього принципу, закони приймає той, хто має більшу владу, хто має найгучніший голос та/або має більше грошей. За відсутності Образу Божого людина не є морально-відповідальною особистістю, отже, не несе моральної відповідальності за дотримання морального обов’язку підкорення законам (за умови, що чинні закони не порушують об’єктивну мораль). Це означає, що навіть якщо «сильний завжди правий», за відсутності Образу Божого люди не мають жодного морального обов’язку підкорятися законам. За відсутності об’єктивної моралі та образу Божого закони не мають об’єктивної мети, а просто відображають примітивне прагнення контролювати всіх і вся.
Писання багато чого відкриває нам про мораль (у тому числі про її об’єктивну природу, засновану на вічній природі Бога), а також про внутрішню цінність і моральну відповідальність людини (створеної на образ Божий). У Біблії дуже багато говориться про мораль та етику, а отже, і про політику. Ісус є Бог (будучи другою Особою Трійці), і, оскільки ми створені на образ Божий, наша моральна відповідальність полягає в підпорядкуванні законам, заснованим на Бозі. За умов об’єктивності моралі та створення людини на образ Божий, політика стає логічно невіддільною від християнства. Оскільки християнство є істинним, обидві ці умови дотримані, і таким чином політика і християнство не можуть бути відокремлені одна від одної. Оскільки вони нероздільні, нам не дозволено вести політичне життя, не обізнане про реалії християнства.
Ісус та політика
Отже, хоча все вищесказане є правдою, ми повинні пам’ятати дві істини про Ісуса: по-перше, Він прийшов не скасувати Закон, але виконати його (Матвія 5:17), і, по-друге, Його остаточне Царство не від світу цього (Івана 18:36). Напруга між цими двома істинами має бути усвідомлена та врахована у нашому політичному житті. Хоча ми не повинні неодмінно бути надто стурбованими політикою земних царств, ми повинні бути досить стурбовані захистом життя носіїв Божого Образу, просуваючи законодавство і застосовуючи ті закони, які призначені для цього. Захищаючи носіїв Образу Божого, ми даємо їм більше часу почути і прийняти жертву Ісуса за них на Хресті та стати членами майбутнього Царства, яке «не від цього світу» (Матвія 28:19). Отже, оскільки наше уявлення про майбутнє Царство визначає нашу взаємодію з земними царствами та вплив на них, ми повинні тримати в умі і практикувати обидві ці істини про Христа.
Чи б Ісус брав участь у політиці?
Насправді це не те питання, яке слід було б ставити, оскільки воно припускає, що Ісус вже не бере участі в політиці. Але, будучи членами Тіла Христового (будучи Його «руками і ногами» у цьому світі), Ісус вже бере участь у земній політиці через політично активних християн. Наш обов’язок – точно представляти нашого Спасителя на політичній арені. Оскільки «Усе Писання Богом надхнене» (2 Тимофія 3:16), а Ісус є Бог, то ми повинні брати до уваги все, що сказав Ісус (все Писання, а не тільки «червоні слова»), коли намагаємося визначити, які пропоновані закони ми підтримаємо, які з існуючих ми зобов’язані дотримуватись, а які потрібно змінити чи скасувати.
Автор: Люк Нікс
