Чому діти починають красти речі, та як не виховати шопоголіка

Вони бачать своє щастя в нових речах, і не важливо, наскільки дорогих. Їхня залежність — не алкоголь чи наркотики, а години в торгівельних центрах, де вони скуповують не завжди потрібні їм речі.

«Суспільство стимулює цю потребу задовольняти, бо фактично ми зорієнтовані на дві речі на споживання, і на розваги і в даному випадку, ну куди ж без речей», — каже Наталія Шавровська — кандидат психологічних наук.

Учені з різних країн визнають шопоголізм психічним розладом, яке визначається непереборним бажанням накопичення непотрібних предметів. Таким чином, кожен «любитель сміття» або як їх ще називають, «Плюшкін», це і є той самий шопоголік, чий психічний розлад прикритий наявністю грошей або кредитних карт. Велика частина шопоголіків страждає на депресію у поєднанні з іншим психічним розладом.

 «Жінка себе погано почуває, і вона що робить? Піду куплю шарфик, піду куплю 148-му спідницю, 395-ту блузку, а потім, коли починаєш з людиною говорить, виявляється, що вона знаходиться вдома сама, діти у неї виросли, їй сумно і вона не відчуває цієї любові. І вона для того, щоб хоч якось компенсувати, ходить і купує собі речі», — відзначає психолог Ірина Будавіцька.

Психологи відзначили, що симптомами шопоголізму, як психічного розладу, є гостре бажання купувати нові речі або почуття занепокоєння, яке можна полегшити, зробивши покупку.

Крім того, серед симптомів ономанії — використання шопінгу для поліпшення негативних емоцій, а також страх розповісти про свої покупки близьким і членам сім’ї. Хвороба може розвиватися незалежно від доходу людини, а покупки, що здійснюються шопоголіком, не обов’язково повинні дорого коштувати.

«Скоріш за все це незадоволеність самим собою, або сама собою. Це відчуття невпевненості. Можливо це невисокий соціальний статус, я ним не задоволена. Можливо, є в оточенні значима людина, якій хочеться зробити конкуренцію. Довести, що я така сама, або навіть краща», — каже  кандидатка психологічних наук Наталія Шавровська.

У світі де на кожному кроці кричать “купуй” — забувають, що це проблема, проте поряд дорослих завжди є діти, які беруть приклад і заради статусу готові на багато більше, ніж просто віддати останні кошти за непотрібну річ.

«У нас актуальна проблема «тирінга», ось так це називається. Цим займаються діти з престижних гімназій, з престижних шкіл. Вони повинні зайти в магазин і хтось знімає на телефон, а хтось має вкрасти кросівки. Це роблять навіть якщо вони при цьому виходять і викидають ці кросівки в сміття. Але вони повинні зробити це. Тому що це питання самооцінки», — каже завідувачка сектору з питань попередження безпритульності, бездоглядності та захисту прав дітей Черкаської міськради  Анжеліка Добровольська

Кража у магазинах, або ж шопліфтінг стало цілим напрямком у підліткових хобі. Діти виносять речі, а потім хваляться своїми здобутками в мережі. В основному це пов’язано не стільки з речами, скільки зі статусом серед однолітків.

 «Це найпростіший спосіб самовиразитися і самоствердитися, для підлітка це мабуть буде катастрофічно, бо основне завдання його якраз знайти оці засоби самоствердження, якщо підліток знаходить це через матеріальні речі, то це найпростіший шлях», — відзначає Наталія Шавровська.

Як і більшість психологічних проблем, причина шопоголізму криється в дитинстві. Найчастіше цей розлад переслідує людей, у яких було недостатньо батьківської любові та уваги. Наприклад, дитина зростала в сім’ї, найчастіше неповній, де матері доводилося багато працювати, щоб прогодувати родину, а брак спілкування з дітьми мама компенсувала подарунками. Як правило, у її дорослих дітей спрацьовує стереотип, що нова річ дорівнює радості, щастю, задоволенню.

 «Лише для немовлят є властивим мати якісь свої, особисті речі. Це пояснюється тим, що речі допомагають усвідомлювати немовляті, що воно є. Можливо з віком не задовольнилася ота потреба, якби відчувати, розуміти, що я є, а речі допомагають, бо це ж матеріальний аспект. Вони допомагають ствердити, що насправді я є», — каже Наталія Шавровська.

Щоб виховати психічно здорових людей, потрібно приділяти своїм дітям увагу, та дарувати любов яка їм так потрібна. А ще розуміти, чим саме вона займається та куди витрачає енергію.

«А якби ця дитина була зайнята і відчувала свою важливість і потрібність в гуртках, в секціях, там був адреналін, там би йому вистачило. І адреналіну, то тоді не було б цієї проблеми»,  — відзначає завідувачка сектору з питань попередження безпритульності, бездоглядності та захисту прав дітей Черкаської міськради Анжеліка Добровольська

«Крім матеріального світу є ще й духовний світ, дорослим іноді здається, що це дрібниці — дурниці, говорити там про доброту, про доброзичливість, про альтруїзм, про дружбу ту ж саму любов. Але насправді це дуже важливо, бо тоді ми створюємо баланс, оцього матеріального світу. Бо соціум, правда, нас спонукає до споживання, тобто до матеріалізму, але все одно у нас є душа, у нас є почуття», — відзначає Наталія Шавровська.

Купувати речі для тіла це добре, проте лікувати душевні рани покупками — це вже проблема. Стабільне відчуття повноти життя приходить від гармонійних стосунків з оточенням. Саме цьому варто приділити час і зусилля.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: