Сьогодні Черкаси прощалися з Ігорем Кваком, чоловіком, який не просто воював за Україну, а й ніс на фронт світло віри. Його позивний — «Пастир» — точно відображав сутність його серця.
Ігор народився у Черкасах, навчався у школі №21, а потім у професійно-будівельному ліцеї, де здобув спеціальність муляра. Працював у компанії «Світ Ласощів», був спокійним, добрим, уважним до людей. Його добре знали у місцевій церкві — він служив у групі порядку, завжди готовий допомогти, підтримати, підставити плече.
Пастир був глибоко віруючим, людиною молитви. Навіть на фронті Ігор ніколи не залишався байдужим до духовних потреб побратимів — він молився з ними перед виходом на завдання, підтримував словом, ділився вірою у перемогу добра. Його серце горіло любов’ю до Бога й до України.
Ігор проходив службу як оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем. Його служіння на війні стало продовженням служіння у мирному житті — допомагати, берегти, молитися, вірити.
Ігор Квак загинув у бою на Донеччині, залишившись вірним присязі, народу і своєму Господу до кінця.
Ігор вірив, що «Бог сильніший за смерть» — і тепер пішов до Нього, до вічного дому, де немає війни.
Світла пам’ять Ігорю. Герою. Воїну. Християнину. Пастирю, який залишив по собі приклад любові й віри, сильнішої за страх.
