Вони готувалися до цього два роки. За підйом на гору Аннапурна альпіністи втратили 40 кг ваги на трьох. Щодня зранку до шостої вечора псувалася погода. Ішов сніг та сильний вітер. Хлопці пробиралися практично по вертикальній стіні зі снігом. Українські альпіністи першими у світі підкорили найскладнішу вершину Гімалаїв. Гору Аннапурна III висотою 7555 метрiв. Її не могли здолати від початку 1980-х років. Про складнощі на маршруті нам розказав один із альпіністів В’ячеслав Полежайко.
Підкорити гору команда вже намагалася два роки тому. Але тоді підвело здоров’я. Довелося повертатися на пів дороги. Цього разу ситуація теж була складною, запас їжі був розрахований на 12 днів, та підйом тривав цілих 18. Чотири дні хлопці їли по півтора батончика на день.
«Десь на шостий чи на сьомий день, ми почали розуміти, що не вкладаємося в тактичний план, а харчі і газ треба розтягувати, і почали відкладати певну кількість продуктів кожен день» – згадує В’ячеслав.
Альпіністи називають Аннапурну однією із найсмертельніших серед восьмитисячників. Третина спортсменів гине на такому маршруті. 40 років найсильніші команди з усього світу намагалися пройти маршрут по Аннапурні ІІІ, і наші, українські альпіністи стали першими, хто взяв вершину.
«Є бажання перемагати, є бажання втілювати, якісь свої амбітні плани, ставати трохи кращим за себе, кращим за тим, який ти є зараз. Вершина – це емоції щастя до сліз, коли ми вже пройшли маршрут, досягли вершини, і це розуміння всіх тих технічних складнощів, і все що довелось пройти, ми зрозуміли, що це якась така не просто гора, не просто спортивна якась мета, а це життєве досягнення.
У В’ячеслава дві маленькі донечки, дружина та багато друзів, які чекали його повернення. Його заступник у федерації альпінізму та друг Дмитро Зборовський, каже, що всі розуміли, що похід може бути смертельним, а тому переживали і з нетерпінням чекали кінця походу.
«До цього сходження я ставився із хвилюванням звичайно, тому що знав наскільки воно складне, що вони до нього готувалися дуже сильно, налаштовувалися і емоційно і фізично»- каже замісник президента Черкаської обласної федерації альпінізму і скелелазіння Дмитро Зборовський.
Дмитро альпініст-любитель, та він теж попадав у складні ситуації, коли піднімались на гору. Взимку його експедицію на Говерлу групу зносив вітер. Та хлопець також вважає, що цей спорт вартий того, щоб ним займатись, а тим більше підкоряти такі вершини, як Аннапурна ІІІ.
«Це сенс життя, певне досягнення того, що не досягли інші цей спорт він якраз і налаштований на те, щоб ти досягав все нових, і нових висот і той первопрохід і, який до того не робив ніхто – це твій шанс вписати себе в історію».
