Благодійники Черкас. Історії людей та організацій, які допомагають іншим

Черкащанка Василиса Скиба з дитинства мріяла робити щось своїми руками, проте в її сім’ї не було такої можливості. У 17 років їй довелося різко стати дорослою і доглядати молодшу сестру. На той час дівчина нічого не вміла  робити по господарству, вчилася самотужки.

“Я зіштовхнулася з тим, що я нічого не вмію. Тобто я повинна була готувати їсти,  доглядати за меншим братом, щось доводилося зашивати своїми руками. І я самотужки всьому навчалася. Коли ж виросла прийшла до того, що я захотіла навчати дівчат шити, щоб вони були готові до дорослого життя”, говорить керівник клубу рукоділля “Супер рученята” Василиса Скиба

Благодійники Черкас. Історії людей та організацій, які допомагають іншим

Спочатку на курси, організовані Василисою, прийшла тільки одна дівчинка.  Люди просто не знали про таку можливість. Василина дала об’яву в інтернеті, а потім відвідала дві найближчі школи і справа пішла – група набралася.

“Коли ти бачиш як у них світяться очі, вони радіють і ти разом з ними радієш ти радієш, це підштовхує робити ще щось приємне. В моєму житті мені багато допомагали, просто так, безкорисно. І воно наскільки піднімає. Ти рухаєшся, робиш, в тебе є бажання жити і щось робити”, – каже Василиса.

Курси від Василини – безкоштовні. Одна з мам дівчаток Анна, каже, що якби довелось платити, то такого навчання собі б дозволити не змогла. Натомість тепер донька з радістю спішить на заняття.

Я навчилася робити багато видів швів та різні поробки”, – говорить учениця клубу рукоділля “Супер рученята” Настя Домерецька.

Допомагати іншим в місці, якому ви живете – це те, що вписується у поняття громадянське суспільство. Ідея з’явилася ще за епохи Платона та Арістотеля. Це «третій сектор» суспільства паралельно з державою та бізнесом сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. А головна ідея цього – це людяність і бажання бути корисним, навіть без фінансової винагороди.

 “Нас всіх створив Бог, українці здатні до милосердя. Для багатьох це стає способом життя навіть зараз люди розуміють, щоб бути добрим і милосердним, не обов’язково бути дуже багатою людиною. Для того, щоб допомагати, просто потрібно мати бажання”, говорить координатор волонтерської ініціативи “Центр гостинності” Віктор Дивнич.

Благодійники Черкас. Історії людей та організацій, які допомагають іншим

Коли у 2014 році на сході почалися військові дії, з’явилася потреба у допомозі переселенцям. Віктор, був одним із перших, хто запропонував свою допомогу в Черкасах. Згодом це вилилось у волонтерську ініціативу “Центр гостинності”, куди охочі приносять речі та продукти на допомогу іншим. Перший час  підтримку отримували переселенці. Зараз центр допомагає всім, хто до них звертається. До ініціативи за перший рік долучилося близько 5 тисяч людей.

“Дуже велике значення має приклад інших людей. До нас буває звертаються люди, які б хотіли допомогти, і вони мали зовсім інше уявлення про благодійність. Вони вважають, що не здатні на це. І допомагати можуть усі”, – відзначає координатор волонтерської ініціативи “Центр гостинності” Віктор Дивнич.

 Комітет Руху Реформації в Черкасах діє вже два роки. За цей час команда за підтримки християнських церков реалізувала десятки просвітницьких та соціальних проєктів, безплатно наданих містянам. Сьогодні рух продовжує діяти.

Благодійники Черкас. Історії людей та організацій, які допомагають іншим

“Ті люди які роблять його, вони бажають бути корисними воно їм повертається. І Біблійні принципи, котрі говорять, що посієш, той пожнеш, вони сіють добро і пожинають. З тієї причини, ті, хто робить, вони не мають такий меркантильний інтерес. Вони просто люблять людей. Я думаю, що це головна причина, що хтось робить комусь добро”, – каже голова громадського об’єднання “Рух Реформації” в Черкаській області, пастор Валерій Бєляєв.

Стартував проєкт у 2017 році, коли країна офіційно відзначала 500-річчя Європейської Реформації. Протестантські церкви по всій країні об’єднувалися у спільній праці на благо суспільства.

“Коли, ми беремо участь у якихось соціальних напрямках, робимо комусь добро, ми бачимо, що люди змінюються, люди стають самі кращими, навіть ті люди, котрим ми допомагаємо, тому що це заохочує їх передивитися свої життєві цінності , і дехто із них продовжує потім це робити в житті інших людей”, – відзначає Валерій Бєляєв.

 Одна із учениць Василини, Поліна, з дитинства мріяла шити. На благодійницьких курсах її мрія доповнилася ще однією ідеєю.

“Моя мрія допомагати іншим, а взагалі то я хочу стати великим дизайнером, наприклад як Шанель. Тільки не сумки шити, а одяг. Є такі люди, які просто не мають грошей,  і в майбутньому я хочу безкоштовно дарувати їм одяг”, – каже Поліна Крупська – учениця клубу рукоділля “Супер рученята”.

 

Робити добру справу – це не тільки допомогти тому, хто поряд, але й стати лідером думок і гарним прикладом для оточуючих. Саме таких тихих реформаторів і потребує молоде громадянське суспільство в Україні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *