Щороку ми публікуємо дані та робимо аналіз світових викликів свободі віросповідання на основі підсумкового звіту Open Doors. Ця правозахисна організація моніторить стан свободи для проповіді Євангелія в десятках країн світу та публікує висновки і тенденції наприкінці кожного року. 2022 рік особливий. Ймовірність входження України в антирейтинг 50 країн, де переслідують християн, є досить високою. Причина в повномасштабному вторгненні росії: власне воєнній агресії та режиму безправ’я на окупованих територіях.
Ще 24 лютого на сайті організації був опублікований матеріал із передбаченням щодо загрози свободі віросповідання в Україні після повномасштабного вторгнення. Але масштаби загроз виявилися в рази небезпечнішими. За ці три місяці бойових дій ми спостерігали безпрецедентні для незалежної України порушення свободи віросповідання саме на окупованих росією територіях.
Причини і джерела загроз для християн є різними. В Open Doors їх класифікують наступним чином: ісламський гніт, комуністичний режим, релігійний націоналізм, конфесійний протекціонізм, клановий гніт, диктаторська параноя, організована злочинність. Також небезпеку для християн можна розділити за трьома напрямками: загроза від антихристиянського уряду/чинного режиму (ісламістського, комуністичного), загроза від агресивних громад і недержавних організацій (наприклад, радикальні індуїсти в Індії) та від воєнізованих груп чи криміналітету, чия діяльність перешкоджає нормальному функціонуванню релігійного життя.
Рівень насильства є одним з базових критеріїв оцінки свободи віросповідання в державі, згідно зі звітами Open Doors. Тут ситуація очевидна. У всіх регіонах, куди ступила нога російських солдатів, страждало цивільне населення та зазнали пошкоджень/були знищені культові споруди (найперше, християнські храми і будинки молитви).
Сьогодні окуповано близько 20% території України і на цих землях абсолютно немає можливості вільно проводити богослужіння. Навіть церкви колишнього московського патріархату (УПЦ завжди була лояльною до москви) зазнають постійних обстрілів і цьогоріч вже загинули десятки священнослужителів. Лише на Донеччині зазнали пошкоджень чи були зруйновані 43 храми. Це надто високий рівень насильства, щоб бути непоміченим.
За даними Міністерства культури України, російські війська знищують культові споруди цілеспрямовано і прицільно. Близько половини всіх знищених культурних пам’яток — це саме храми і церкви. За таких умов неможливе нормальне церковне життя, а тим паче національне чи громадське (все це критерії Open Doors).
В контексті російського вторгнення варто згадати і конфесійну нерівність. Хоча від дій армії окупанта страждають десятки православних парафій, але переслідування інших конфесій має безпосереднє ідеологічне підґрунтя. Священники Православної Церкви України та протестантські служителі зазнають особливих гонінь. З перших днів війни з’являлися повідомлення про викрадення священнослужителів (священника Одеської єпархії Василя Вирозуба, священника ПЦУ Сергія Чудиновича, протестантського єпископа церкви «Слово життя» Дмитра Бодю, пастора з Балаклії Олександра Салфетнікова та інших).
«Руський мір» — це концентрована ненависть, ідеологія несвободи і гніту. Немає жодного критерію демократії та свобод, які росія не порушила б. Всі злочини, всі обмеження і утиски, з якими зіштовхуються юди на окупованих територіях, мають бути максимально висвітлені на міжнародному рівні.
Від дня проголошення незалежності України наша держава мала високий рівень релігійної свободи. Цьому сприяло як законодавство, так і традиційна багатоконфесійність. Україну була особливим оазисом свободи проповіді Євангелія і таких можливостей для проявлення своєї віри не було навіть в європейських країнах.
Безпрецедентні загрози, з якими нині бореться Україна, вкотре нагадують, за що ми власне воюємо. Саме росія принесла на нашу землю несвободу і загрозу для християн, а тому щоб повернути традиційні для українців релігійні права і можливості, необхідно звільнити всі захоплені землі.
джерело: https://www.facebook.com/christians4ukr/posts/3121672858084480
