З нагоди Різдва Христового публікуемо картини Павла Миколайовича Солощенко. Інтервью з Павлом Миколайовичем пожете прочитати тут .
«АДАМ І ЄВА. УСВІДОМЛЕННЯ» – перші хвилини усвідомлення скоєного. Близька присутність планет, напевно, свідчить про те, що вчинок перших вплине на увесь Всесвіт.«ВІДПОЧИНОК БОЖОГО СИНА». – Лише коли сам побачив закінчену картину, зрозумів, як дійсність разюче відрізняється від наших релігійних уяв.«ВІН СХОДИТЬ ДО МОРЯ» – Так сподобався цей вид ще нелюдної місцевості Чорного моря! А коли написав, відчув: порожньо, – як у Верещагіна. А з Ісусом – ожило.«ВІРУЙ І ЙДИ!» – Легко проповідувати про віру. Називатися вірним (віруючим). Важко йти. Особливо, коли це пропонує… Він.«Р. РОСЬ. ВЕЧІРНІЙ СПОКІЙ» Тиша була. Ніде нікого. Стояв і дивився на завмерлі дерева і темну воду, на небо, що набувало теплої тілесності. Коли вже докінчував дома, насмілився уявити Його, у човні. Хтось невідомий легенько гребе, даючи Йому відпочити.«ВИБАЧТЕ, Я ОЖИВ. Або: НЕ ПОМІСТИВСЯ У НАМІРИ» Його збиралися благополучно поховати, а він відчайдушним зусиллям виріс над їхні наміри. Не помістився. Почав цей твір, коли ще був молодий. Закінчив якраз коли йшли запеклі бої на Сході.«ВИНОГРАДНІ ПОЛІНА ЗАМОВИЛИ ПОРТРЕТ З ТРОЯНДОЮ» Весь час думав: навіщо я малював оці поліна? Що я з ними буду робити? Аж поки не спав на думку оцей підпис.«ВОЛЯ ВИБОРУ» Так. У вибору є воля. У наслідків вибору – ні. (Не дай Боже)!«ГОЛОДУВАВ БУВ, І ВИ НАГОДУВАЛИ МЕНЕ?» Я знав у дитинстві, що таке голод. І мої дві сестри. Особливо, старша.«ГОСПОДИ, ТИ ЗІ МНОЮ?» Це теж Рось. І коли ми там стояли біваком, і коли почав малювати, не знав, що з глибини єства випливе, як подих, це запитання. Благословен, Господи, страх Твій!«ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ МЕНЕ, ГРІШНОГО!» Це майже реальний вид обійстя у селі Чубіївка, – правда, ще тих часів, коли в мене був мопед «хонда». Кішечка – наша.«ГРІХ» – Дружина хотіла цю картоплю викинути ще на городі. Я зупинив. Намалював. Через 2 роки захотілося доповнити абстрактними п’ятнами. Кольоровим і темносинім. Зміст їх мені пояснили у Черкаській Дитячій Бібліотеці: Кольорове – це двері. Темносинє – це місце, куди ведуть ці двері… Я страшенно зрадів, і подякував їм, бо сам не знав, що домалював.«ДАМО ЇМ ДРУГИЙ ШАНС» – Творець, у образі царственого Логоса (явленого тепер І. Христом), приймає непросте рішення. ВІН знає… Але, попри все, що ВІН ЗНАЄ, Він дає людству – по закінченні Потопу – ще один шанс.«ДИКІ ЛУГИ СУЛИ» – Цей просторий пейзаж побачили, коли пливли Сулою. Образ композиції виник пізніше. Ризики «вільного» степу, волі, що не знає обмежень…«ЗА ЛЮДЕЙ. МІЖ ЗЕМЛЕЮ І НЕБОМ» Був день, коли – з нашої ласки – ні там, ні там не знайшлося Йому місця…«ЗГАДАТИ МИНУЛЕ» – Казантипський степ мене вразив. Саме там я уявив Його відвідини Землі.«ЗУСТРІЧ БІЛЯ МОРЯ» – Пейзаж реальний. Повертаючись з прогулянки до нашого намету, зустрів чоловіка в дорогому вишуканому хітоні. Отже реальна зустріч підказала тему цього твору.«КРИМ. ПАМ’ЯТНИК ХРИСТУ”- ми були на місці, де мав би бути – так мені показалося – пам’ятник Христу. Але його там не було. Тепер є… І ніхто не проти.«КРИМ. СУ-АТ. СЕРЕД СТАРИХ БУКІВ» – усе тут правда.«КРИТЕРІЙ ЛЮБОВІ»«МОТИВАЦІЯ ЗУСТРІЧИ, або МРІЯ ПРО УКРАЇНУ» – лише руки у вишиванці пропонують, а не просять.«НАРЕШТІ!»«ОКО МОЄ НАД ТОБОЮ» – коли я побачив вперше це фото «Хаббла», я не повірив, що таке може бути в реальності. У реальному космосі. Слава Богу!«ОСТАННІ ХВИЛИНИ ТИШІ» – цей невеликий пейзаж з Арабатської стрілки я показав в одній церкві як ілюстрацію до проповіді. А на другий день (чи через день) почалася війна.«ПІДНІМУТЬ КРИЛА, ЯК ОРЛИ»«ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ» Радий, що мав честь це зробити. …От як би насправді: люди почули – і почали сходитися, піднімаючись у гору, – почути Єдиного, Кого хочеться слухати вічно. Так і малювалося – один за одним. Потому захотілося ще додати святих, які вже там. Хіба вони не були б присутні у такому випадку?«ПУСТІТЬ ДІТЕЙ ПРИХОДИТИ ДО МЕНЕ!» – цей немаленький твір на полотні написаний аквареллю і для мене він є чудо. Бо залишалося вже мало часу до виставки. А дуже хотілося, щоби ця тема була. Знав, що маслом не встигну. А аквареллю встиг, слава Богу. Правда, не чув, щоб хтось приводив дітей на цю виставку. Мабуть, водили цей час у «Макдональс».«РОЗМОВА У ГОРАХ»«РУТ І НОЕМА»«САМІТНЯ НАРЕЧЕНА» – закінчена під час боїв на Сході.«СОСНИ» – натурна багатосеансна акварель.«СТАРІСТЬ» – цей твір замовив один американець, наш емігрант. І відмовився від нього. А наш Художній Музей забрав цей твір собі. Сталося так, що той емігрант якраз був у Черкасах. Побачивши твір на виставці, він захотів його придбати. Та вже було пізно.«ТІСТО»«УСЕ МАРНОТА»«ХРЕЩЕННЯ» – пейзаж наш, сучасний. Подія древня.«ХТО ЗНАЄ, ЧОМУ МИ ТАКІ?» – Підібралися восени неординарні речі. Ложка і ніж відвернулися від них. Ніхто їх не хоче їсти. Знайшовся, однак, художник, який… У М. Таривердієва була пісня «я – такое дерево.» Він би зрозумів мене.«ХТО ПЕРШИЙ У ЦАРСТВІ БОЖОМУ?» – Сміливі були люди.«ЧУЮ. ІДУ!»«ЩО МЕНІ РОБИТИ?»«ХРИСТОС І САМАРЯНКИ»«ХРИСТОС. СПРОБА ПОРТРЕТУ» – здається, нема складнішої теми, ніж ця. Адже вона є викликом кожному митцю. Та й кожній душі взагалі. Наразі це все, що вдалося. Це вже друга спроба.
классные картины, никоглл не видел этих картин.