22 січня в Україні відзначають День Соборності — державне свято, що нагадує про Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році. В умовах повномасштабної війни це свято набуло особливого значення: соборність сьогодні сприймається не лише як історичний символ, а як основа стійкості, опору й виживання українського народу.
Історичне підґрунтя соборності
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки — об’єднання УНР і ЗУНР в одну незалежну державу. У «Універсалі соборності» зазначалося, що відтепер «воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України».
Ця подія стала підсумком тривалих соборницьких прагнень українців Наддніпрянщини та західноукраїнських земель, які формувалися ще з середини ХІХ століття. Попри те, що політично об’єднання виявилося нетривалим через більшовицьку агресію та поділ українських земель між сусідніми державами, сам Акт Злуки заклав фундамент ідеї єдиної української держави.
Соборність як символ опору
У ХХ столітті День Соборності неодноразово ставав формою мирного спротиву. Уперше його публічно відзначили 1939 року в Хусті — столиці Карпатської України. А в січні 1990 року мільйони українців утворили «живий ланцюг» від Києва до Львова, продемонструвавши прагнення до свободи та єдності напередодні відновлення незалежності.
Сьогодні, в умовах російської агресії, ідея соборності знову стала екзистенційною. Росія намагається зруйнувати українську єдність — територіальну, духовну, культурну. Водночас саме єдність дозволяє Україні вистояти.
Джерело: https://slovoproslovo.info/den-sobornosti-ukrainy-yednist-viina
